1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Студентські протести в Сумах: Болонський процес versus homo soveticus

Студенти Сумського національного університету вирушають сьогодні маршем протесту до Києва. Вдатися до такої акцїї їх змусило свавілля керівництва цього учбового закладу, який щойно було створено шляхом об”єднання трьох вузів. У чому полягають претензії студентів? Яку позицію має керівництво університету? Про це – в нашій передачі.

default

Усе почалося з того, що 20 квітня цього року президент Леонід Кучма доручив Кабінету міністрів утворити Сумський національний університет на базі трьох сумських вузів - національного аграрного університету, державного університету та державного педагогічного університету ім.А.Макаренка.

15 липня студенти Сумського державного університету і Сумського державного педагогічного університету попередили про намір розпочати всеукраїнську акцію на знак протесту проти об'єднання цих двох вузів та Сумського національного аграрного університету в один. Як зазначила студентський ректор, голова студентського самоврядування СумДУ Ірина Меркун, сумське студентство не проти самого об‘єднання вузів, а проти методів створення нового вузу, ”за такий короткий термін - два місяці та неврахування інтересів самих студентів”.

Німецький експерт у галузі вищої освіти Петер Хількес вважає, що такий поспіх у створенні нового вузу тільки шкодить справі:

Ситуація, що склалася, дуже віддалена від критеріїв Болонського процесу. Тобто від того, чого, власне, прагне Україна, - підписати Болонську конвенцію про створення Зони європейської вищої освіти. В жодній іншій країні, що вже підписала Болонську конвенцію чи готується її підписати, немає такого, щоб створити новий учбовий заклад за три місяці і сказати – от вам новий університет, я в ньому ректор, слухайте моїх вказівок.

Однак виконувач обов”язків першого проректора новоствореного вузу Валерій Жмайлов не розуміє причин студентських заворушень, та й темп створення Сумського національного університету він не вважає занадто швидким:

Це відбувається і не швидко і не повільно, це все відбувається так, як розписано у відповідних державних документах. Ми робимо все у відповідності з планом. Студентів прийняли до Сумського національного університету. Викладачі написали заяви – також зараховані на роботу. Причому з загальної кількості - більше двох з половиною тисяч не визначилися, чи захочуть вони працювати далі в Сумському національному університеті лише 14 викладачів.

Однак студенти протестують. Перш за все – проти зневажливого ставлення до них, до студентського самоврядування, проти того, що їх примушують прибирати аудиторії та територію університету, використовуючи їх як безплатну робочу силу. Говорить студентка Олександра Весніч:

Вже з перших днів існування цього університету ми зрозуміли, що все те, чого ми боялися, сталося. Почали перевозити меблі й комп”ютери без актів прийому й передачі. Почали примушувати студентів відпрацьовувати. Сказали, що студент повинен відпрацювати за літо двісті годин – з восьмої ранку до восьмої вечора.

За словами Олександри Весніч, студентів залучають до прибирання території, прибирання аудиторій, благоустрою гуртожитків, фарбування, тощо. При цьому їм сказали, що студентські квитки будуть зранку перед роботою забирати, а після роботи – віддавати. У той день, коли студентів заставляти працювати, в деяких були заліки чи виробнича практика, але нікого це не хвилювало, каже Олександра Весніч:

Ми, звичайно, не могли таке терпіти. І, якщо раніше наші викладачі відмовляли нас протестувати і погрожували навіть якимись негараздами на сесії, то тепер викладачі стали на наш бік, тому що миритися з цим ніхто вже не хоче. Раніше нас було небагато. Ми пікетували Кабінет міністрав, пікетували Верховну Раду. А з 28 червня ми встановили в центрі міста наметове містечко, де живуть і батьки студентів, і самі студенти, і викладачі, які вимагають скасування указу президента та розпорядження Кабінету міністрів щодо створення Сумського національного університету.

На думку ж проректора Валерія Жмайлова, усі ці студентські претензії – безпідставні:

Є дуже багато надуманих проблем – те, що студенти працюють на території, це їх відволікає від навчання. В університеті такоє є така концепція, щоб виховувати студентів у таких умовах, які б відповідали світовому рівню. Організовано чергування. Є порядок, чисто, прибрано. Це не відволікає від навчального процесу. Але студенти чомусь це не сприймають. Кажуть – а ми не хочемо.

Можна зрозуміти, чому студенти цього не хочуть. 200 годин примусової безплатної праці – це, з розрахунку 40-годинного робочого тижня, цілих п”ять тижнів, які студенти могли б використати для навчання, подорожей і всього того, що належить до студентського життя. Як тут не згадати про сумнозвісні сільгоспроботи радянських часів, на які також зганялися студенти, замість того, щоб дати їм можливість учитися. Схоже на те, що керівництво новоствореного Сумського університету ще досі не позбавилося ментальності радянських часів, коли студентів-таки розглядали як безплатну робочу силу і мовчазну масу, якою можна маніпулювати. Маючи в перспективі приєднання до Болонського процесу, доведеться відмовитися від певних стереотипів, вважає німецький експерт Петер Хількес:

Абсолютно ясно, що для реалізації Болонського процесу на Україні треба ще здійснити багато речей. Навіть, я б сказав, забити кілька священних корів. Наприклад – надати студентам більше прав у студентському самоврядуванні. Це те, що в усіх країнах, що приєдналися до Болонського процесу, є абсолютно самозрозумілим.

А поки що, під гаслами досягнення світового рівня в Сумах панує свавілля. Навряд чи студенти відмовлялися б від поглибленого вивчення іноземних мов, як того вимагає керівництво університету, якби за цю послугу не треба було додатково платити грубі гроші, так само, як і за складення державного іспиту з іноземної мови. Студенти, крім того, змушені робити внески в численні ректорські фонди. Як використовуються кошти цих фондів, нікому не відомо. Замість того, щоб вести зі студентами діалог, намагатися пояснити їм свої дії, керівництво Сумського національного університету вдається до залякувань, які, однак, вже не мають жодного впливу. Розповідає студентка Олександра Весніч:

Нас постійно фотографують. Ми знаємо, що всіх, хто перебуває в наметовому містечку, спочатку це було 200 , зараз вже 700 осіб, взято на облік. Але ми цього вже не боїмось. І ще проти нас влаштовують провокації, друкують листівки, де пишуть, наприклад, що в мене є 19 фірм і тому подібне. Про нас розповідають, що ми запроданці, що ми політичні агенти, наркомани. І навіть розклеювали порногарфічні фото навколо нашого наметового містечка. Хоча в нас дуже сувора система перепусток, а на території самого містечка діє сухий закон.

Проректор Валерій Жмайлов розцінює протести студентів як сплановану і нав”язану кимось політичну акцію:

Студентів підтримують певні політичні сили. І не тільки морально, а й матеріально. І сьогодні вигідно мати оцю ситуацію в Сумах. Сьогодні з вуст студентів ясно звучать політичні гасла, вимоги опозиційних політичних партій. І це якраз пов”язано з виборами.

Незрозуміло тільки, що в цьому поганого. Так вже повелося від багатьох десятиліть, що саме студенти виступають рушійною силою суспільства. Це належить до процесу навчання значно більшою мірою, ніж примусове прибирання території і непотрібне нікому чергування. Говорить Олександра Весніч:

Сьогодні ми займаємося тим, що розширюємо наметове містечко, збираємо людей, ведемо інформаційну кампанію. А кульмінацією нашого протесту буде піший похід на Київ, який буде розпочато першого серпня. Ми плануємо, що десь до 18-20 серпня ми прийдемо в Київ, там розіб”ємо наметове містечко і розпочнемо всеукраїнський студентський страйк. Вже сьогодні нас підтримують багато студентів з різних обласних центрів. Пройшли пікетування облдержадміністрацій у більш ніж у п”ятнадцяти містах України.

Як каже Олександра Весніч, студенти в принципі не заперечують, що об”єднання університетів і створення університету-гіганту може бути хорошою ідеєю:

Нехай ця ідея буде прорахована. Нехай зроблять аналіз. Нехай зроблять аудит у трьох університетах – в якому вони зараз стані, чи доцільно взагалі їх об”єднувати. Якщо це буде доведено професорами, а не так, як зараз нам говорять просто на словах – скоро не буде абітурієнтів, тому давайте об”єднаємо вузи, бо цим шляхом іде вся Європа. Але це просто слова. Це пов”язують з Болонським процесом. Але ми читали Болонську декларацію, і там такого, як роблять у нас, і близько немає.

Німецький експерт Петер Хількес також вважає, що в принципі нічого поганого в ідеї об”єднання університетів немає. Проблема полягає в тому, як цю справу було здійснено. Тим більше, що тут йдеться про майже 30 тисяч студентів і дві з половиною тисячі викладачів:

Звичайно, можна об”єднати ці три університети, хоча б тому, що від цього виникають оті самі синергетичні ефекти. Але справа в тому, що кожен з цих трьох університетів має свою специфіку. Це педагогічний університет, аграрний університет, потім класичний університет. Ані в Болонському процесі, ані в українському законодавстві не передбачено, що можна створити новий вищий учбовий заклад отак просто і в такий короткий строк. У процесі створення цього учбового закладу не було жодної прозорості, ніхто також не дотримувався норм чинного законодавства. Я не хочу сказати, що це - свавілля, але це дуже швидке, спонтанне рішення.

Також за темою