Студентські гуртожитки: куди не ходить санстанція… | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 13.04.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Студентські гуртожитки: куди не ходить санстанція…

«Гуртожиткова романтика» - неодмінний атрибут студентського життя – часто затьмарюється брудними туалетами і обшарпаними стінами. Як виживають студенти у цих умовах?

default

Кімната Ольги Хомети: тісно, але затишно

Єдина прикрість проживання у гуртожитку для Ольги Хомети пов’язана з локацією. Часто-густо змушена-бо по дві години стирчати у заторах, аби потрапити з далекої Троєщини на заняття в Могилянку. Санітарно-гігієнічні ж умови майбутню філологиню цілком влаштовують. «У нас чисто в туалетах, ми самі відповідаємо за свій блок. Велика перевага, порівняно з коридорною системою, що тут є простір кількох людей, за який вони відповідають. Вони хочуть жити з чистими столами на кухні? Вони витирають ці столи. Вони хочуть мати сідло на унітазі? Вони купують і оснащують свій блок всім, що вважають за потрібне», - каже Ольга.

За словами студентки, гуртожиток хоч і не новий, але у прийнятному стані. Це заслуга студентського самоврядування, що протягом років втілює проект «Могилянський гуртожиток», завдяки якому старші студенти передають цінності спільного проживання молодшому поколінню. Приміром, є усталеною практика, коли магістри щотижня перевіряють кухні на чистоту чи проводять бесіди з першокурсниками щодо правил поведінки у спільному помешканні. Також організовують толоки, під час яких студенти насаджують дерева, облагороджуючи пейзаж спального району, що постав немов посеред пустельних дюн.

FLash Galerie Studentenwohnheim in der Ukraine Chometa

Санвузол справляє двояке враження

«Всі просто в шоці: як ти тут можеш жити?»

Студентка Харківського національного університету імені Каразіна Тетяна каже: її гуртожиток «славиться» на все місто. За три роки лише її навчання гуртожиток не бачив ремонту, тож і кахлі облуплені до неможливого, і душ з туалетом – один на всіх, і з вікон нестерпно дме: «Коли до мене приїжджають гості, усі просто в шоці: як ти тут можеш жити? Але до санітарних умов людина звикає. Тобто, коли заходжу на блок і бачу обшарпані стіни, то, по суті, я їх вже просто не помічаю і проходжу повз. Я особливо не переймаюся, тому що знаю, що за два роки житиму у зовсім іншому місці».

Випускник університету Шевченка Денис «за сумісництвом» - активіст незалежної профспілки «Пряма дія», одна із політичних вимог якої – гідні умови у гуртожитках. За його інформацією, умови проживання студентів дедалі погіршуються і за цим прослідковується певний «план». «Такий стан студентства, коли воно вимушене дуже часто існувати на межі виживання, підпрацьовувати, витрачати весь свій час, від цього не мати жодної ініціативи – це значною мірою «заслуга» адміністрації вишів. Вони часто-густо зацікавлені в пасивному, інертному, бідному студенті, який погоджується на порушення своїх прав, погіршення умов свого навчання, аби зберегти хоча б якийсь статус-кво», - критикує представник «Прямої дії».

З власного досвіду проживання у гуртожитку Денис згадує, що ремонти можуть проводити ледь не що два роки, та вже за півроку стіни можуть відсиріти. Настає черговий ремонт, який висмоктує значну кількість університетських грошей. При цьому, на думку активіста, проблема «поганих ремонтів» у непрозорості використання коштів.

Автор: Євгенія Вятчанінова
Редактор: Євген Тейзе

DW.COM