1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Стихійне лихо в Азії й велика політика

Через два тижні після природної катастрофи в Південно-Східній Азії ця тема залишається провідною в німецьких газетах. Один з проблемних аспектів, яким переймаються оглядачі, - збір пожертв на ліквідацію наслідків цунамі. ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ з Ерфурта пише:

Скільки грошей дає та чи інша країна для жертв катастрофи? Очевидно, що відповідь на це запитання не позбавлена політичного престижу. Але зважаючи на масштаби катастрофи, про це не варто турбуватися. Якщо Китай міряється силами з Японією та США, а Євросоюз – з усіма разом – це не проблема. Адже конкуренція між країнами нікуди не зникла, її не знесло навіть цунамі. Але в питанні пожертвувань існує також і зворотня сторона медалі. Прикриваючись благодійними мотивами, хтось розсилає електронні листи, маючи на меті одне – розбагатіти. Такі собі приватні детективи пропонують за 10 тисяч євро знайти родичів, що були в зоні катастрофи. Багато з тих, хто вважається пропалим без вісти, не повернуться додому. Це – сумний факт. Але коли хтось заробляє копійчину на людському горі, тут нічого не скажеш, можна тільки розвести руками, - обурюється ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Тему продовжує ЗЮДКУРІР з Констанца:

Хороша допомога – це добре продумана допомога. Це справедливо і для такої важкої природної катастрофи, що сталася в Південнно-Східній Азії. Довгострокові проекти важливіші за благородні жести, бо такі проекти працюють і тоді, коли зону лиха покинуть тележурналісти. Роздавати гроші найбіднішим з бідних добре, але краще було подумати про збільшення довгострокової допомоги на розвиток економіки. Натомість політично вмотивоване змагання за краще місце у книзі співчуттів не піде на користь нікому. В такому плані політика не сильно відрізняється від приватного життя. 20 євро від школяра – це така ж пожертва, як і мільйони від зірки шоу-бізнесу. 100 тисяч доларів з бідного Непалу так само важливі, як і півмільярда євро з багатої Німеччини, - зауважує ЗЮДКУРІР.

ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР з Бонна критикує реакцію Росії:

Що сталося з Росією? Даремно було шукати слова про катастрофу від президента Путіна, у той час як жертви захоплення заручників у Беслані збирали кошти для жертв цунамі в Індійському океані. Даремно було шукати Росію в списку країн, що надавали грошову допомогу жертвам катастрофи. А в цьому списку були й найбідніші країни світу. Позиція Москви загрожувала обернутися скандалом, особливо якщо пригадати, як швидко російське керівництво може реагувати за інших обставин, наприклад, у ситуації з Україною. Лише в четвер Путін зголосився. Можна припустити, що німецький канцлер, який охоче грає роль кризового менеджера, не був у захваті від свого друга в Кремлі й не приховував цього, - читаємо на сторінках ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

На завершення – коментар газети ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ, що звертається до теми євреїв у Німеччині. Уряд ФРН розглядає можливість зробити більш суворими правила прийому так званих ”контингентних біженців”, як тут офіційно називають єврейських іммігрантів:

Федеральний міністр внутрішніх справ Отто Шилі якось ужив слово ”диво”, і воно не було занадто пафосним. Адже саме в Німеччині, країні, де був Голокост, єврейська громада переживає ренесанс. Саме країна, яку колись залишили так багато євреїв, тепер притягує єврейських іммігрантів як Ізраїль та США. Від початку 1990-х років до Німеччини приїхали майже 200 тисяч євреїв з колишнього СРСР... Якщо міряти історичними масштабами, то єврейська міграція до Німеччини була успішною. І все ж таки міністри внутрішніх справ у федеральних землях тепер хочуть суттєво обмежити її притік, -

пише ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ і веде далі:

Дискусія на цю тему потрібна, але її ведуть недостатньо чесно. Якщо вже міністри стверджують, що вони діють в інтересах єврейських громад, виникає питання: чому тоді єврейські об”єднання скаржаться на ”інтриги, жертвами яких стають євреї”? Навпаки, справжні мотиви міністрів добре відомі цим самим громадам. Це і велика кількість мігрантів, що живуть за рахунок соціальної допомоги, махінації з документами та проблема інтеграції новоприбулих. Зрештою вирішити всі ці проблеми можна тільки разом з єврейськими громадами. Звичайно, німецька держава має право переглянути правила прийому євреїв. Але в принципі Німеччина має визначитися: чи ставитися до євреїв як і до решти іммігрантів? Чи може варто згадати про те, що існували та й досі існують вагомі підстави цього не робити? – запитує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

  • Дата 09.01.2005
  • Автор Огляд преси підготував Роман Гончаренко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALzv

Також за темою

  • Дата 09.01.2005
  • Автор Огляд преси підготував Роман Гончаренко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALzv