1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Стережіться амброзії, або приклад рослинного терору

„Із південного сходу до нас прямують хмари пилку, й щороку вони дедалі просуваються в напрямкові півночі. Швидкість, з якою ця рослина завойовує нові території, просто вражає.”

default

Маттіас Августин, професор університетської клініки в Гамбурґу-Еппендорфі, вказує на карту Європи. Червоним замальовані місця, де амброзію можна зустріти скрізь: на узбіччях доріг, полишених будівельних майданчиках, на купах сміття, у вологих низовинах, у садках, на полях серед соняшнику... З напоєм, який дарував давньогрецьким богам безсмертя та вічну юність, аmbrosia artemisiifolia не має нічого спільного. Пилок цього бур’яну спричиняє в людини важку форму алергії, що нерідко завершується сінною лихоманкою. На батьківщині, в Північній Америці, амброзію називають „рослиною астми”. Майже в сорока відсотків потерпілих нежить, подразнення горла, кон’юнктивіт переходять у ядуху - захворювання бронхів, яке погано піддається лікуванню. Повсюдне поширення амброзії є для алергіків справжньою катастрофою. Одна рослина в середньому дає мільярд пилкових зерен. Вітер відносить їх за сотні кілометрів, а для виникнення перших симптомів досить, аби в кубометрі повітря було всього лише 10-11 зернин пилку. Схожа на коноплі однорічна трава надзвичайно плодовита й щодо насіння: на одній темно-фіолетовій стеблині визріває до 60-ох тисяч насінин. Здатність до проростання зберігається впродовж сорока років. Завдяки цим якостям, північноамериканська амброзія сьогодні вільно почувається на більшій частині Європи, в Центральній Азії й навіть в Австралії. „І допомагає їй поширюватися, звичайно, не тільки вітер”, - каже професор Маттіас Августин:

„Тепер ми, люди, сприяємо тому, що відстані для цієї рослини – не перепона. Разом із сільськогосподарською продукцією, зокрема з зерновими та соняшником, амброзія легко дісталася до всіх континентів за винятком, хіба що, Африки. Особливо багато насіння експерти виявляють у кормі для птахів. Його часто закуповують у Східній Європі, а там амброзія вже давно прижилася.”

Майже з середини минулого століття. І з часом перетворилася на величезну проблему. Зокрема, в більшості областей України зараженні амброзією полинолистою площі становлять понад 70% усіх сільськогосподарських угідь. Державною програмою передбачено до 2010-го року звільнити від карантинного бур’яну чотири п’ятих полів. Знищувати його зобов’язані й приватні землекористувачі. За невиконання постанови загрожує штраф. Схожий закон існує також в Угорщині. Доки не запізно, втручання держави вимагають німецькі, швейцарські екологи. Однак, зауважує щотижневик Spiegel: „Міжнародна боротьба з амброзією нагадує оголошену Джорджем Бушем війну з тероризмом, адже перемогти в ній буде не набагато легше.” Маттіас Августин:

„Найнадійніший метод захисту – виривати рослини з корінням. Робити це, звичайно, треба навесні, коли амброзія ще не цвіте. У другій половині літа наближатися до рослини без респіратора дуже небезпечно. І в жодному разі не можна скидати бур’ян на купу чи перетворювати на компост. Амброзію обов’язково треба спалювати. Найліпше – в печах сміттєпереробних заводів.”

Переможній ході амброзії на північ європейського континенту сприяє й такий чинник, як потепління клімату. Цю проблему разом із Маттіасом Августином в університетській клініці досліджують ще п’ять науковців і, зокрема, його брат, Йорґ Августин:

„Відомо, що через підвищення атмосферної температури зсуваються пори року. Уже сьогодні алергійний сезон триває на 10-12 днів довше, ніж тридцятиліття тому. Пилок берези – теж дуже агресивний алерген - з’являється в повітрі не в середині березня, а на початку місяця, й все йде до того, що незабаром ці дерева зацвітатимуть, певне, в середині лютого. Пізні трави, до яких належить і амброзія, випускатимуть квіти аж до листопада. Лише в Німеччині на алергійні захворювання потерпають 24 мільйони людей. Раніше найскладнішим для них було пережити весну. Тепер і хворим, і лікарям слід готуватися до не менш обтяжливої осені.”

За матеріалами німецької преси