1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Сплюндрована природа: 10 років тому сталася катастрофа у Бая Маре

Викид ціаніду на золотовидобувному підприємстві Бая Маре в Румунії десять років тому отруїв воду не лише в цій країні, а й у сусідніх районах України та Угорщини. Сьогодні в Бая Маре досі існує «ціанідове озеро».

default

Золотовидобувне підприємство в Бая Маре.

Її називають однією з найгірших екологічних катастроф у Європі. У ніч із 30 на 31 січня 2000 року поруч із шахтарським містечком Бая Маре на півночі Румунії прорвало дамбу штучного озера, в яке зливалися отруйні води з золотовидобувного підприємства. Щонайменше 100 тисяч тонн ціаніду та стічної води з важкими металами потрапили в річку Самош, а з неї – в Тису та Дунай. Постачання питної води на півночі Румунії, на заході України та сході Угорщини було частково паралізовано. В Тисі загинуло багато риби та дрібних тварин.

Сьогодні про катастрофу мало хто згадує. Річка Тиса оговталася від лиха швидше, ніж прогнозували. Але люди, які живуть навколо Бая Маре досі потерпають від наслідків. Виробництво золота на шахті тривало до 2005 року, й зараз знову ідуть розмови про його відновлення.

Берези проти отруйного пилу

Містечко Самош на півночі Румунії. Дві тисячі душ населення. Суботній ранок. Діти з місцевого Еко-клубу вийшли на околицю, щоб посадити дерева на галявині. Родіца Бабут, бібліотекарка і керівник клубу, дає одному хлопцю саджанець берези. «Берези ростуть швидко. Коли буває сухе літо, вітер постійно несе отруйний пил на наші будинки й сади. Ці дерева можуть зупинити частину пилу», - каже жінка.

Родіца Бабут показує рукою в бік, звідки несе пил. В трьохстах метрах височить велетенський відвал, що залишився від шахтної промисловості та переробки металу. Цей відвал сповнений отруйних важких металів. Ще за 100 метрів видно озеро завбільшки майже один квадратний кілометр. Десять років тому звідти прорвалися стічні води з ціанідом, який використовують при видобуванні золота. Три роки тому виробництво зупинили, але отруйну рідину не нейтралізували, озеро не засипали.

«Дивитися на це озеро пригнічує, пригнічує також те, що це озеро досі існує й продовжує забруднювати селище. Коли прорвало дамбу, ми не могли собі уявити, які наслідки це матиме. Лише пізніше ми побачили, яка небезпека там чатує», - каже Родіца Бабут.

Австралійці пішли, прийшли росіяни

Zyanid Katastrophe Rumänien

Ціанідовий відвал досі ніхто не прибрав.

50-річна бібліотекарка народилася й виросла в Самоші. Ще коли вона була дитиною державне підприємство Remin почало насипати поруч із містечком отруйні відвали. Чимало чоловіків із Самоша працювали на підприємстві, що виробляло важкі метали. Ніхто не думав про довкілля, Родіца Бабут теж. Лише коли сталася катастрофа, в неї відкрилися очі. Тоді виникло бажання щось зробити й вона заснувала Еко-клуб для дітей.

Бабут каже, що розуміє – клуб мало що може зробити проти забруднення довкілля навколо Бая Маре. За її словами, як австралійсько-румунська фірма Aurul, яка спричинила катастрофу, так і румунські власті або нічого не робили, або робили дуже мало для захисту населення. Невдовзі після аварії фірма Aurul збанкрутіла – австралійці, очевидно, не хотіли платити компенсації. Але видобування золота продовжувалося до 2005 року – під новою назвою Transgold. За цей час було кілька дрібних аварій, в результаті яких знову ставався витік води з ціанідом. 2006 року фабрику продали й сьогодні нею володіє російський виробник золота Polyusgold. Росіяни подали запит до румунських властей про відновлення виробництва. Вважається, що в них непогані шанси. Хіба що цим планам на заваді стане один румунський пенсіонер.

Пенсіонер проти ціаніду

Васіле Татар стоїть на Європейській вулиці в Бая Маре. 62-річний пенсіонер показує на великі цистерни на території фабрики. «Ми зараз поруч із колишньою фабрикою Aurul, що спричинила катастрофу з ціанідом. Вони тут просто неба змішували мінеральний пил із ціанідом і закачували на фабричні установки. Все це відбувалося за 50-60 метрів від моєї квартири».

Татар – кремезний чоловік із суворим поглядом. Після катастрофи полковник у відставці вісім років позивався до фірми та румунської держави. Це був бій Давида з Голіафом. Голіаф програв.

Zyanid Katastrophe Rumänien

Васіле Татар вимагає через суд остаточно закрити шахту.

Почалося все понад 10 років тому. Син Васіле Татара, якому тоді було 19 років, захворів на хронічну астму - через кілька місяців по тому, як у січні 2000 почалося виробництво золота за допомогою ціаніду. Батько зажадав через суд закриття фабрики. Він програв у всіх інстанціях, після чого звернувся до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Рівно рік тому, 27 січня 2009 року, судді ухвалили рішення – Румунія порушила право своїх громадян на чисте довкілля. Це був перший раз, коли суд у Страсбурзі засудив країну за екологічні злочини проти своїх громадян.

«Нас не можна пошити в дурні»

Син Васіле Татара давно залишив домівку – жити тут він більше не міг. Але для батька проблема не зникла, навпаки. Румунські власті проігнорували рішення Європейського суду з прав людини. Але Татар прагне, щоб виробництво золота шляхом відмивання ціанідом було остаточно заборонено і подав позов на виконання вироку Страсбурга.

«Я наполегливий. Навіть якщо це триватиме 10 років, поки цей вирок буде втілено – я буду боротися. Можливо, я цього вже не побачу, а лише мої діти та внуки, але одного дня урядовці зрозуміють, що нас не можна пошити в дурні. Ми тут живемо і визначаємо наше життя», - каже Татар.

Тепер румунські власті розглядають запит російської компанії про виробництво золота в Бая Маре. Якщо дозвіл буде надано, Васіле Татар обіцяє його оскаржити.

Автор: Кено Верзек / Роман Гончаренко

Редактор: Леся Юрченко