Списувати по-німецьки або Коли студент студентові ворог | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 10.11.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Списувати по-німецьки або Коли студент студентові ворог

Який студент не піддається спокусі списати: у сусіда за партою, а той просто зі шпаргалки? Німецький! У Німеччині шпаргалкам оголошено справжню війну, а списування прирівнюється мало не до злочину.

default

«На екзамені нас розсадили через парти так, що списати в когось було просто нереально. Викладач ходив довкола мене: «Бачу, каже, що списуєш, але поки не розумію, звідки», - розповідає Ільшат Алієв про своє навчання в Узбекистані. - Потім він випадково заглянув під пусту парту по діагоналі від мене, під якою був папірець із формулами. «Ну в тебе і зір! - сказав викладач. - Плюс бал за винахідливість!» Тепер Ільшат вивчає інформатику в Боннському університеті. «Тут я взагалі жодного разу не бачив, аби хтось списував», - каже він.

Schule und Bildung

Причина такої нечуваної чесності німецьких студентів криється зовсім не у відсутності винахідливості. На письмових екзаменах, що тривають по декілька годин, їм навіть дозволяється виходити до вбиральні – справжня розкіш для тих, хто хоче списати! Однак такою можливістю тут абсолютно не зловживають. І справа скоріш за все не в загостреному почутті справедливості.

«У школі я спокійно ставився до шпаргалок – там було не так вже й багато матеріалу, підготуватися до контрольної можна було за вечір, - розповідає Себастьян Зелег, студент, що вивчає юриспруденцію. - Тому якщо хтось і списував – мене це ніяк не обходило». Пізніше його ставлення змінилося: в університеті на мапу поставлено занадто багато. «Оцінки тут дуже важливі, принаймні з моєї спеціальності. Готуватися до екзаменів потрібно тижнями, інколи навіть місяцями. Тому просто несправедливо, якщо хтось складає іспити краще за рахунок шпаргалок», - пояснює Себастьян.

Класика жанру скасовується

Deutschland Ausstellung Bloß nicht erwischen lassen in Nürnberg Flash-Galerie

Ольга Кравцова з Мінська навчається на фармацевта в Мюнхенському університеті. Предмети, котрі доводиться здавати, – один складніший за інший, кількість формул, котрі потрібно запам’ятати, «зашкалює». Де ж іще списувати, як не тут? «Навіть думки такої не виникає – написати шпаргалку, - каже Ольга. - На всіх письмових екзаменах присутні асистенти професорів – до десяти людей. Тому за тобою стежать так, що навіть у сторону не глянеш. Звичайно, нас попереджують, що спроба списати серйозно карається. І чомусь віриться, що так воно і буде», -розповідає студентка.

У Білоруському державному університеті, де вона навчалася раніше, все було зовсім інакше. «Ми всі писали шпаргалки, тому що фармакологія – дуже складний предмет, багато потрібно запам’ятовувати. Примудрялися ховати під спідниці і в рукави так звані «гармошки». Не знаю, чи помічали це викладачі, але за п’ять років під час іспитів нікого не виводили», -пригадує вона.

Deutschland Bildung Universität Erstsemester in Mainz

Звичайно, сказати, що країнах колишнього Радянського Союзу списування вітається, було б неправдою. Однак викладачі усе ж «з розумінням» ставляться до студентських слабкостей. «У БДУ ми якось здавали органічну хімію, - згадує Ольга Кравцова. - Це дуже страшний предмет, якого бояться всі студенти – немає значення в Білорусі чи в Німеччині. І впродовж усього іспиту наш викладач простояв у кутку обличчям до стінки так, що ми навіть могли користуватися книжками. Утім, написали все одно погано…»

З шпаргалками – на перездачу!

Більшість іспитів у Німеччині – письмові. Кожному видають завдання й листки для відповіді. Папір проштампований, із собою не можна взяти навіть чернетки. На прохання студента йому можуть дати додаткові папірці, але знову ж таки зі штампом. Тому скористатися «бомбою» з уже готовими відповідями тут не вийде. У сусіда також не спишеш – студентів розсаджують за окремі парти й наглядають за ними одразу декілька людей.

«Зазвичай, якщо ми помічаємо, що хтось підглядає у відповіді сусіда, ми просто попереджуємо, що ще один раз – і все, іспит завершено, - розповідає викладач статистики Кристина Бухольц. - Однак одного разу ми з колегою помітили у студента ну дуже великі шпаргалки. Він просто роздрукував увесь матеріал маленьким шрифтом й поклав між екзаменаційними листами. Зрозумівши, що ми в курсі цієї махінації, хлопець почервонів, спітнів – одним словом, помітно занервував. Зрештою ми сказали, що бачили, як він списує, і його іспит на цьому було завершено», - розповідає Кристина Бухольц.

Правила на всі випадки життя

ok

Аби у викладача не залишалося жодних сумнівів, алгоритм їхніх дій у німецьких університетах прописують у спеціальному «Порядку здачі іспитів» (Prüfungsordnung). Наприклад, у правилах університету Гейдельберга – до речі, найстарішого в Німеччині – чітко сказано: «Якщо студент на іспиті робить спроби вплинути на результат іспиту обманом чи шляхом використання недозволених методів, йому ставиться оцінка «незадовільно».

Кристина Бухольц вважає, що таке просте правило допомагає в роботі. «Коли знаєш студентів особисто, то важко бути об’єктивним. Думаєш: «Вона така чесна, це, мабуть, уперше». Для цього й існують правила, аби не було жодних сумнівів, як вчинити в тій чи іншій ситуації», - вважає вона.

Звісно ж, узагальнювати не можна: серед студентів будь-якої країни є такі, хто не списує принципово, й такі, хто не проти «підстрахуватися». Тим не менше, коли йдеться про шпаргалки в Німеччині, особливо часто можна почути слова «справедливість», «чесність», «рівні шанси». «У Німеччині з тими, хто списує, не миряться», - вважає Кристина Бухольц. Мабуть, правильно роблять.

Автори: Катерина Крижановська / Євгенія Куца
Редактор: Христина Ніколайчук

DW.COM