1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Скандал навколо ЮКОСа / Демонстрація протесту в Берліні

Скандал навколо арешту власника російського нафтового концерну ЮКОС Михайла Ходорковського продовжує залишатися в центрі уваги німецької преси. Так газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ , зокрема, пише: Нафтовий принц Михайло Ходорковський має швидше за все досить темне минуле, яким вже давно мала б зацікавитися незалежна юстиція у правовій державі. Але не в Росії. Путін лише тоді оголосив війну Ходорковському, коли останній заявив про свої політичні амбіції. Чи можна говорити в цьому зв"язку про загрозу демократії? На це запитання можна відповісти лише іншим запитанням: якої ще демократії? У Росії ніколи не було громадянського суспільства. Путін сам називає цю систему "керованою демократією". Правова держава керується в ручному режимі, так само як і економіка. Тут Кремль завжди залишає за собою право атакувати у будь-який слушний момент. Газета ВЕЛЬТ у своєму коментарі намагається глянути на проблему ширше: Путін створив авторитарний режим, у якому визначальну роль грають не виконавча, законодавча чи судова гілки влади, а спецслужба ФСБ. Правова держава та ринкова економіка є для цього режиму байдужі, коли мова йде про владу. І таким чином Росія рік за роком втрачає свій величезний потенціал. Країна з її сировинними запасами, ракетами та реакторами залишається фактором ризику для решти світу. Перейдемо до іншої теми. В суботу в Берліні пройшла багатотисячна демонстрація противників соціальних реформ, запроваджених нинішнім урядом Німеччини. Свій коментар цій події присвячує газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ АМ ЗОННТАҐ . Більше десяти тисяч, але ще не мільйон - їх було сто тисяч, тих, що вийшли на демонстрацію в Берліні, протестуючи проти соціальних скорочень. Це було суттєво більше, аніж очікувалося, хоча й відчутно менше сподівань організаторів. Учасники прибули на акцію протесту з усіх куточків Німеччини, зважаючи на це, протест не був аж таким вражаючим, щоб спровокувати глибоке занепокоєння в уряді. Все ж таки профспілка "Верді" є велетенською структурою, а організація "Аттак" є однією з тих, хто завжди підхоплює популярні теми. Але, оскільки вони все це робили надто по-популістськи, то це багато кого стримало від участі в акції. Зрештою, і в самій профспілці вже давно розуміють, що не все у соціальній політиці повинно залишатися так, як це зазвичай було. У Німеччині щоразу активніше ведуться дискусії щодо збільшення тривалості робочого часу. Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ у своєму коментарі подає такі міркування: Це дійсно так. У жодній країні Європи не працюють так мало, як у Німеччині. Найкоротший робочий тиждень, найдовша відпустка. І досить часто в 60 років вже можна йти на пенсію. Німецькі громадяни вже звикли до цього. Але міжнародна конкуренція стає щоразу жорсткішою. У ранзі "чемпіонів вільного часу" німцям не вдасться довгий час утримувати свій добробут на високому рівні. Швейцарці, наприклад, працюють у середньому на 200 годин у рік довше. Довший робочий час за незмінної зарплатні не позбавлений сенсу, оскільки додасть німецьким підприємствам конкурентоздатності. А це своєю чергою призведе до економічного зростання, добробуту та додаткових робочих місць. Наступного року прогнозується зростання економіки вже на 0,6 відсотків лише завдяки тому, що багато святкових днів випадуть на вихідні, отже німці працюватимуть більше часу. Чи замало такого доказу? запитує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ і веде далі: Цікаво простежити за тими, хто найголосніше протестує, коли політики та підприємці обговорюють питання повернення до 40-годинного робочого дня. Це: організовані профспілкою кваліфіковані робітники на великих підприємствах і надійно захищені працівники бюджетних установ. Усі вони обороняють свої позиції. Але для багатьох працівників 40-годинний робочий тиждень - це вже давно буденна реальність. Вони працюють довше, бо розуміють, що це сприяє підвищенню конкурентоздатності підприємства, що є корисним для самих працівників. Це не має нічого спільного з поверненням до ранньокапіталістичної експлуатації. Краще дві-три години на тиждень довше попрацювати, аніж взагалі залишитися без роботи. Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко