1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Сировина для реакторів: як надовго вистачить урану?

Напередодні кожної річниці Чорнобильської катастрофи постає питання, а чи потрібна нам атомна енергетика взагалі. Як завжди, думки гранично поляризуються: від негайного зупинення всіх АЕС - до побудови нових і бажано - якомога швидше.

default

Прихильники «мирного атома» вважають, що в них є два «залізні» аргументи. Це захист клімату, бо АЕС не спричиняють шкідливих викидів в атмосферу, та енергетична незалежність. Справді, газ та нафта весь час дорожчають. За їхньою допомогою сьогодні можна диктувати свою політику не гірше, аніж за допомогою зброї, і, головне, запасів мінеральних енергоносіїв усе одно вистачить хіба що до кінця нинішнього століття. У такому разі, вирішив Greenpeace, непогано було б знати, як довго людство матиме сировину й для виготовлення ядерного палива. Атомні лобісти чомусь легко забувають, що уранова руда - такий самий обмежений природний ресурс. Спираючися на дані OECD - Організації з економічної співпраці та розвитку, природоохоронці змоделювали кілька варіантів залежно від того, як інтенсивно використовуватимуть атомну енергетику в майбутньому. Висновок: навіть якщо ця галузь розвиватиметься помірно, вже до 2070-го року уранові рудники в цілому світі спорожніють. Експерт Greenpeace Томас Броєр:

«Наші підрахунки свідчать, що запасів цієї природної сировини вистачить на найближчі 65 років. Щонайпізніше тоді настане й кінець атомної енергетики. І це за умов, якщо Німеччина й надалі виводитиме свої АЕС з експлуатації, а в інших країнах не з’являтимуться численні нові - в чому, однак, ми дуже сумніваємося. Але й без значного нарощування ядерних потужностей, за шість десятиліть урану на планеті більше не залишиться.»

Дані, які зміцнюють активну протиатомну позицію самого Greenpeace, і які зовсім по-іншому трактують представники ядерної промисловості. За їхніми прогнозами, уранову руду видобуватимуть іще років двісті. «На чому базується такий оптимізм – нам незрозуміло», - каже Петер Діль, керівник «уранового» проекту:

«Припустимо, що потреба в електроенергії залишатиметься приблизно на тому ж рівні, як і тепер. Усе одно, що ближче до 2070-го, то стрімкіше зростатимуть ціни на уранову руду, бо поклади її танутимуть на очах, і це, в свою чергу, ще пришвидшуватиме видобуток. Але справа в тому, що, за оцінками деяких експертів, 2050-го людству знадобиться вже втричі більше електроенергії. Якщо знову ж таки припустити, що частка атомної енергетики – а на даний момент це 16% - не збільшуватиметься, то й у цьому випадкові запасів урану вистачить усього лише до 2048-го року.»

«Зелені» сподіваються, що ці цифри примусять замислитися навіть найпалкіших прихильників ядерного майбутнього. Жодної критики не витримує, на думку Greenpeace, і друга «залізна» теза, що лише АЕС можуть урятувати атмосферу від парникових газів. Експерт з питань атомної енергетики Томас Броєр:

«За одним із сценаріїв, розроблених за дорученням парламентської фракції Християнсько-демократичного союзу, заміна всіх теплоелектростанцій, які нині працюють на мінеральному паливі, на начебто екологічно чисті атомні, означатиме, що в Німеччині треба буде побудувати 60 нових ядерних реакторів. У цілому світу – 6100. Навіть не беручи до уваги всіх технічних та політичних проблем, скажіть, звідки на планеті візьметься стільки урану? І як ми захищатимемо клімат потім, коли поклади руди вичерпають? Ми переконані, що ці енергетичні маневри спричинені одним: небажанням вкладати кошти в розвиток відновлювальної енергетики. Ніхто не сперечається, що це чималі інвестиції, але ж за 65 років сонячного проміння не стане менше, й вітрогенератори не обертатимуться повільніше. І хіба можна забувати, що, так звані, «екологічні» ядерні реактори залишають по собі купи ядерного сміття. Досі людство не спромоглося побудувати жодного сховища, де ці радіоактивні відходи надійно зберігалися б упродовж сотень тисяч років.»

За матеріалами німецької преси