1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Сепаратисти на службі в Кремля

Теми нинішнього огляду преси - зміна уряду у Швеції, а також результати референдуму у Придністров’ї.

Плебісцит, на якому понад 97 відсотків придністровців, за даними місцевої влади, проголосували за приєднання до Росії, не отримав міжнародного визнання. Втім, на нього організатори референдуму і не розраховували – цілі були іншими, зауважує газета Frankfurter Allgemeine Zeitung:

Референдум має ствердити владні позиції режиму Смирнова і дати Росії нові інструменти тиску на уряд у Кишиневі. Міністр закордонних справ Росії Лавров назвав референдум „реакцією на економічну блокаду Придністров’я”. Але такої блокади насправді не існує. Йдеться лише про намагання Молдови, України та Європейського союзу встановити контроль над придністровськими кордонами. Втім, блокада таки існує, лише йдеться про блокаду, яку здійснює Росія проти Молдови. Москва заборонила імпорт молдовських овочів, фруктів, м’яса і вина з Молдови. Ця блокада боляче вдарила по молдовській економіці, -

констатує Frankfurter Allgemeine Zeitung і веде далі:

Після того, як президент Молдови Воронін 2003 року проголосив курс на інтеграцію країни до Європейського союзу, відносини з Москвою вмить охололи. Тоді Росія посилила підтримку Придністров’я. Важливою частиною російської стратегії є економічний вплив. Багато важливих для Молдови промислових підприємств перебувають саме на території Придністров’я, яке за радянських часів індустріалізувалося і заселялося робітниками з Росії. Той факт, що значна частина придністровських заводів сьогодні належить росіянам, теж є важливим фактором впливу. Попри забезпечення потрібного результату на нинішньому референдумі Росія не буде поспішати зі спробами приєднати Придністров’я. Воно і без того перебуває під контролем Москви. У Кремлі зацікавлені у тому, аби зберегти невизначеність. Адже саме в таких умовах найлегше здійснювати тиск на уряд у Кишиневі.

Газета Die Welt аналізує перспективи визначення статусу Придністров’я з огляду на міжнародну практику:

Обґрунтовуючи доцільність проведення референдуму у Придністров’ї російські політики і дипломати посилаються на досвід колишніх югославських республік. Після референдуму у Чорногорії навіть особисто президент Путін намагається провести прямі паралелі між правом народів на самовизначення, що з нього скористалися чорногорці і на яке сподіваються косовари, і між нібито існуючим правом на самовизначення мешканців Придністров’я, Південної Осетії та Абхазії. При цьому Путін не зважає на верховенство принципу територіальної цілісності сусідніх держав, бо так йому зручно. Але ж коли йдеться про Чечню, про право народу на самовизначення у Москві ніхто не згадує, -

пише Die Welt. Далі видання спростовує аргументи Росії:

Порівняння із колишніми югославськими республіками, до яких вдається Путін, оманливі. У Чорногорії референдум був ініційований легітимним урядом, визнаним міжнародною спільнотою. Над визначенням статусу Косова працюють згідно із положеннями резолюції ООН. На відміну від цих двох прикладів, підтримувані Москвою сепаратистські режими на пострадянському просторі не мають жодної міжнародної легітимації. З точки зору Москви, ці огризки якнайкраще годяться на те, щоб за їх допомогою чинити тиск на молоді держави, що раніше входили до складу Імперії. Придністров’я є тому наочним прикладом. Репресивні спецслужби, російські гроші і дешевий газ із Росії гарантують виживання сепаратистського утворення. Придністров’я виробляє сталь, зброю і горілку і слугує при цьому ідеальним перевалочним пунктом для контрабандистів, - підсумовує Die Welt.

І на завершення наведемо один з численних коментарів, присвячених відставці прем’єр-міністра Швеції Ґьорана Персона. Лівоцентристи на чолі з Персоном програли парламентські вибори попри цілком пристойні результати своєї роботи. Французька газета Figaro пише:

Гьоран Персон вважав, що аби лишитися у кріслі на третій термін достатньо на кожному кроці засвідчувати свою вірність „святій корові” – обожнюваній у всій Європі швецькій соціальній моделі. А й справді: чого ж обтяжувати себе якимись реформами, якщо все функціонує нормально і всі задоволені? Виборці виявилися більш далекоглядними, ніж їхній прем’єр. Шведи збагнули, що старіння населення і конкуренція з боку „нових економік” з дешевою робочою силою можуть істотно вплинути на успішність шведської економіки і, відповідно, соціальні гарантії, за які шведам поки що можна позаздрити. Навіть задоволені життям виборці вирішили, що реформи треба здійснювати вже тепер, Замість чекати, поки економіка забуксує”, - аналізує Figaro.

Огляд преси підготував Євген Тейзе