1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Сепаратизм в Україні: хто контролює проросійські сили в Донецьку?

Ті, хто штурмує державні установи, відстоюють не власну позицію, впевнені оглядачі. Головне питання – чиї накази вони виконують? Адже у дестабілізації регіону, схоже, зацікавлений не тільки Кремль.

Проросійські демонстранти в Донецьку

Проросійські демонстранти в Донецьку захопили будівлю ОДА

Ідея виходу зі складу України і приєднання до Росії насправді мало кого приваблює на Донеччині: лише 18,2 відсотків мешканців Донецька виступають за це. Більше половини донеччан (65,7 відсотків) хочуть жити в єдиній Україні. Принаймні це засвідчили результати соціологічного опитування, що проводив у березні Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу.

Утім, саме ідея сепаратизму активно розкручується групою людей, що називають себе представниками проросійських громадських організацій. З них більш-менш на слуху лише "Донецька республіка". А от прізвище її засновника, Андрія Пургіна, досі було відоме хіба що співробітникам СБУ.

"Масштаб не той"

"Це - ідейне крило радикальних проросійських сил, яке раніше не мало жодного впливу в місцевому політикумі, - розповів Deutsche Welle журналіст інтернет-видання "Донецька правда" Віталій Сизов. Він провів власне дослідження на підставі відкритих джерел, судових рішень та інсайдерської інформації про те, що з себе представляє проросійський рух в Донецьку.

Якщо брати ідейне крило сепаратистів, то це декілька сотень людей, які пропагують українофобські погляди, сепаратизм та возз’єднання з Росією, каже Сизов. За словами журналіста, керівники сепаратистів мають контакти з Росією, депутатами Держдуми, Євразійським союзом молоді. Через них і проводиться координація сепаратистського руху на сході України. Тобто декілька сотень ідейних, декілька сотень проплачених, однак масштаб явно не той, щоб дестабілізувати ситуацію в регіоні, де все контролюється Партією регіонів, зазначає оглядач.

DW.COM

Фінансові потоки від олігархів-утікачів

З одного боку, в Україні має свої інтереси Кремль, а з іншого - екс-президент та біглі олігархи, каже Віталій Сизов. До тих, хто є головними спонсорами компанії з дестабілізації, він відносить, в першу чергу, Віктора Януковича та Андрія Клюєва, не виключає і причетності екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та колишнього генпрокурора Віктора Пшонки.

За повідомленнями ЗМІ, відома українська журналістка Тетяна Чорновол, яка нині в уряді займається антикорупційними питаннями, в кулуарах парламенту днями заявила, що сепаратистів на сході України фінансує Юра Енакієвський (Юрій Іванющенко). Це персона, яку пов’язують з бізнес - сім’єю Януковича. За словами Чорновол, сам Єнакієвський перебуває за кордоном, а фінансування здійснює через свого представника - кримінального авторитета.

Практично всі опитані Deutsche Welle експерти схильні вважати, що найбільша фінансова підтримка для дестабілізації в Україні здійснюється саме біглим оточенням Януковича та безпосередньо екс-президентом. "Ну навіщо Путіну витрачати власні гроші? Чому не витрачати тому ж самому Путіну гроші того, хто передусім своїм життям зацікавлений в цьому", - поділився своїми міркуваннями з Deutsche Welle голова обласного Комітету виборців України Сергій Ткаченко.

Прибічники залишаються у вотчині

На думку керівника Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимира Кіпеня, безперечно, що вплив мають сили, які зараз знаходяться в Росії, – екс-президент та його син Олександр. "Він (Янукович - Ред.) мав у Донецьку великі зв’язки і великі можливості. І ці можливості, звичайно, ніхто не порушив".

Певний вплив має і місцева влада, каже експерт. Її бажання - використовуючи дестабілізацію, залишити собі свою вотчину, припускає Кіпень. Тобто наразі місцеві еліти намагаються реалізувати такий самий сценарій, як в 2005 році при Ющенку, коли центральна влада віддала Донецьк на відкуп так званим "донецьким", нагадує Володимир Кіпень. Мовляв, зважаючи на це, зрозумілими стають і дії місцевих правоохоронців: "Правоохоронна система залишається точно так же прибічником Януковича. Вона контролюються міністром Аваковим скоріше номінально, а реально - місцевою елітою", - зазначає Кіпень.

Дестабілізація як шантаж

Місцева "еліта" знаходиться в системі торгів з новою владою, - каже і Сергій Ткаченко. "Торги йдуть за гарантії власної безпеки, збереження фінансового статусу. Підігріваючи сепаратистські настрої, місцеві еліти таким чином шантажують Київ, даючи зрозуміти, що тільки вони можуть керувати ситуацією на Донбасі, а стороннім тут не впоратися. Це їхній козир в торгах за преференції. І зовсім не малочисельні проросійські організації, а саме Партія регіонів - вагомий тіньовий гравець, який грає свою скрипку, намагаючись балансувати між поняттями бюджетний федералізм, сепаратизм, радикалізм". Адже місцева влада володіє величезним досвідом використання адмінресурсу. А мобілізувати обурення населення в умовах економічної кризи, з врахуванням величезного стрибка цін - не складне завдання для "регіоналів".

Чи закінчені торги?

За роки правління Партії регіонів в Донбасі посади, бізнес і гроші сконцентрувалися в одних руках. Модель місцевих еліт вибудовувалася так, що партійний функціонер, місцевий посадовець та бізнесмен, як правило, виступали в одному обличчі і мали усі важелі впливу: і політичні, і адміністративні, і фінансові. Наразі абсолютно нічого не змінилося, каже Ткаченко.

Рінат Ахметов - посередник із власними інтересами

Рінат Ахметов - посередник із власними інтересами

Призначення на пост губернатора, хоча і ставленика нової влади, олігарха Сергія Тарути серйозно не впливає на вибудовану роками модель. Адже в будь-якому разі й сама кандидатура Тарути з найбільшою вірогідністю була узгоджена з іншим донецьким олігархом - Рінатом Ахметовим, тож наразі залишається ще під питанням, наскільки самостійну політику може проводити новий губернатор, каже Ткаченко. За словами експерта, скоріш за все, домовленості між ними є і вони мають спільне уявлення про подальші кроки.

У даному контексті доволі демонстративною виглядає позиція Ріната Ахметова в урегулюванні конфлікту, зазначають експерти. Адже його головний життєвий принцип зазвичай - тримати баланс і знаходитися рівновіддалено від усіх конфліктуючих сторін. Тож несподіванкою стало те, що Ахметов раптом взяв на себе роль рятівника Донбасу, пішовши на переговори з людьми, які захопили адмінбудівлі в Донецьку. На погляд Ткаченка, таку поведінку Ахметова можна розцінити, зокрема, як спробу демонстрації власної лояльності до нової влади. "Це може свідчити, що конфліктна ситуація вже вирішена, що місцеві еліти вже домовилися з новою владою. І найближчим часом осередок нестабільності та радикалізму буде усунутий", - припускає Ткаченко.