1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Сексуальний скандал в Ізраїлі може позбавити державу останніх крихт довіри

Сексуальний скандал в Ізраїлі, який може коштувати президентові Моше Кацаву посади, набирає обертів. Ця афера дала зайвий привід пресі підняти тему корупції в ізраїльській політичній еліті. Газети продовжують також коментувати ядерний конфлікт з Північною Кореєю та оцінювати дієвість резолюції, ухваленої Радою Безпеки ООН.

Газета Westfälische Nachrichten з Мюнстера, коментуючи розслідування у справі сексуальних домагань ізраїльського президента, зазначає:

В Ізраїля виникають щоразу серйозніші проблеми. І мова йде не лише про секс-скандал з президентом Моше Кацавом. Ще його попередник Вайцман передчасно послизнувся на афері з мільйонними пожертвами. Прем’єр-міністрові Ехудові Ольмерту закидають проведення сумнівних оборудок з нерухомістю. А колишній міністр юстиції Хаїм Рамон зустрів свою політичну смерть після зближення з жінкою в уніформі. Політична еліта країни зазнала ганебної слави. А скандал з президентом демонструє наскільки глибокою виявилася арогантність політичної верхівки. Все це може позбавити державу останніх крихт довіри, – пронозує Westfälische Nachrichten.

Німецька ділова газета Handelsblatt висловлює переконання, що скандали в політикумі Ізраїлю не завершаться справою Моше Кацава:

Секс-скандал стає вже симптоматичним на всіх рівнях публічного життя. Оскільки президент є дзеркалом ізраїльської еліти, то слідчі дії навколо глави держави демонструють глибоку кризу ізраїльського керівництва. Політики, що займають високі посади полюбляють ними зловживати або для власного збагачення, або для отримання сумнівного задоволення. Ізраїльська жовта преса з нав’язливою систематичністю пише про факти непристойної поведінки політиків. Але лише тепер стало зрозумілим, що у фокус потрапляла тільки вершина айсбергу, – зазначає Handelsblatt.

Перейдемо до іншої теми. Керівництво Європейського Союзу поки що не в стані вивести політичну складову діяльності організації з глибокого піке, стверджує у своєму коментарі мадридська газета El País:

У Європейському Союзі панує незатишний штиль. Це стосується як розширення організації, так і ухвалення Європейської конституції. Все йде до того, щоб кордони Європи встановити так би мовити за фактом. Дебати про те, хто може вступити до ЄС у далекій перспективі, а хто ні, вже більше не ведуться. З першого січня 2007 року Німеччина переймає на себе головування в Раді ЄС. Але навіть федеральний канцлер Анґела Меркель песимістично заявляє, що немає жодної надії на подолання конституційної кризи в близькому майбутньому. Водночас Євросоюз потребує інституційних реформ і вже навіть не для того, аби крокувати вперед, а для того, щоб взагалі залишитися функціональним, – із сумом зазначає El País.

Теми ядерного конфлікту з Північною Кореєю все ще залишаються актуальними, навіть після ухвалення Радою Безпеки ООН відповідної резолюції. Туринська газета La Stampa пише:

Між Пекіном та Вашингтоном відбувся обмін ударами щодо застосування санкцій ООН проти Північної Кореї. Минула лише доба з моменту ухвалення відповідної резолюції Ради Безпеки, а китайський посол вже дав зрозуміти Білому Дому, що Пекін не має наміру брати участі в інспекціях товарів, які імпортуються до Північної Кореї чи експортуються звідти. Враховуючи, яким довгим є китайсько-корейський кордон виникають побоювання, що ці санкції навряд чи стануть ефективними. Бурхлива й тривала суперечка між Пекіном і Вашингтоном відбувалася ще перед ухваленням резолюції. Але тепер всім стали очевидні відмінності в підходах. Китай боїться, що санкції призведуть до колапсу в Північній Кореї, а США саме цього й бажають, – підкреслює La Stampa.

Видання Süddeutsche Zeitung дивиться на цю проблему з оптимістичніших позицій:

Резолюція Ради Безпеки ООН, попри масу моментів декларативного характеру, має одну суттєву перевагу: вперше до цієї справи вдалося залучити Китай. Якщо й слід очікувати реальних результатів від запроваджених санкцій, то лише в тому випадку, коли в їхньому застосуванні братиме участь також і Китай. Зростання значення Пекіна у світі, очевидно, змушує його ставати більш відповідальним перед міжнародною спільнотою. Якщо Китай хоче стати гарантом порядку в своєму регіоні, то він сам і повинен дбати про порядок, зокрема на своїх державних кордонах, – підкреслює Süddeutsche Zeitung.

Огляд преси підготував Любомир Петренко