1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

СДПН: Рокировка не введе в оману виборців

Головною темою коментарів німецьких газет стали підсумки з"їзду Соціал-демократичної партії Німеччини, на якому головою партії було обрано Франца Мюнтеферінга. Більшість газет сумнівається в тому, що новому керівництву вдасться вивести партію з кризи.

Газета НОЙЄС ДОЙЧЛАНД пише:

Отож, це сталося - зі сльозами і надлишком пафосу. Франц Мюнтеферінг змінив у неділю Ґергарда Шредера на посаді голови СДПН, щоб вивести партію з долини сліз. Чи вдасться це людині з червоним шарфом, яка отримала 95 відсотків голосів делегатів позачергового з"їзду, доведеться почекати. Хоча деякі соціал-демократи і висловлюють нині впевненість в цьому, чутно голоси, що безприкладно високий вихід членів партії з організації зупинено. Але падіння СДПН у рейтингах у порівнянні з іншими партіями триває. Таким чином може скоро виявитися, що Шредер передачею головування в партії зробив стратегічно помилковий крок. Мюнтеферінг, може, й стане бальзамом для партійної душі, але він ще далеко не заспокійлива пігулка для виборців. Для змін на верхівці партії була лише одна причина: хтось же ж повинен наполовину порожню склянку переконливо оголосити наполовину повною.

Схожу думку висловлює і ВЕСТДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ, звертаючи увагу на існуючу небезпеку розколу в СДПН:

Стартові позиції гіршими бути не можуть. Соціал-демократи перебувають у глибокому темному підвалі. "Ефект Мюнтеферінга" - після того, як Шредер оголосив про відставку і свого наступника - можна порівняти хіба що з короткочасним спалахом свічки, яку скоро може зовсім задути вітер створення нової лівої партії. І до того ж країною ходить привид радше слабкого економічного зростання, якого не вистачить, щоб поміняти настрої в суспільстві до вирішальних виборів у землі Північний Рейн-Вестфалія 2005 року. На суміші з рішучості Шредера і необов"язкових формулювань типово соціал-демократичних марень Мюнтеферінга цей дует може спробувати перебороти страх і намацати сходи з підвалу нагору. Обидва повинні при цьому сліпо довіряти один одному. Кожен крок, який вони попередньо не погодили між собою, може перетворитися на спотикання.

ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД вважає Мюнтеферінга послідовним прихильником реформ, однак застерігає:

Дуже хороший підсумок голосування за Франца Мюнтеферінга і мало не зворушливе прощання тепер вже колишнього голови СДПН Ґергарда Шредера не можуть затушувати проблем соціал-демократів. Новий голова партії прийняв таку споруду, яка місцями от-от завалиться. На цій будові йому доведеться зайнятися ремонтом одразу в багатьох місцях. Ліве крило осипається. Навіть якщо за відсутності серйозного лідера і можна сумніватися в успіху нової лівої партії, тим не менше її створення може коштувати СДПН багатьох голосів на парламентських виборах. Мюнтеферінгові доведеться зайнятися переманюванням прибічників розколу партії на свій бік. У своїй промові на з"їзді Мюнтеферінг однозначно заявив, що дискусії з приводу програмних питань не повинні вести партію назад. Справді, в питаннях реформ поки що не вдалося встановити розбіжностей між Шредером та Мюнтеферінгом.

Газета ВЕЛЬТ закликає зачекати перших кроків нового партійного лідера:

Треба бути наївним, щоб повірити в успіх цієї рокировки. І Франц Мюнтеферінг не може ходити по воді. І він не може сказати, наскільки радикальними повинні бути скорочення соціальних видатків і які ще потрібні будуть у майбутньому. А Ґергард Шредер? Як канцлер з учорашнього дня він не став вільнішим. Здається, йому подобається грати роль державного мужа - передусім на міжнародній арені. Але від своєї партії йому нікуди подітися. Якщо його уряд залишиться на шляху реформ, то ліве крило в СДПН обов"язково бунтуватиме. І канцлер залежатиме від того, вчинить голова партії щось проти бунтівників - чи навпаки стане у них на чолі. Отож, настане момент істини, його вже недовго чекати. Тоді Франц Мюнтеферінг змушений буде показати, що йому важливіше: партія чи країна, якій потрібен уряд, який не зупиняється на шляху реформ.

І на завершення - цитата з газети МЮНХНЕР МЕРКУР. Видання аналізує взаємозв"язок війни в Іраку, терактів у Мадриді і світової політики:

Іспанці впали на коліна не перед Аль-Каїдою. Вони розквиталися з тим прем"єром, який після мадридського терору не посоромився жодних маніпуляцій, щоб спрямувати підозру на баскську радикальну організацію ЕТА. Привіт з Вотерґейта! Зброя масового знищення, про яку говорив Буш, ракетне досьє Блера, обман Азнара: війна в Іраку залишається тим, чим вона завжди була - історією одного гігантського облудного маневру. Політика, якій для її проведення потрібна брехня, бо сили аргументів не вистачає, не може, однак, розраховувати на підтримку її виборцями. Пророчество Буша про те, що повалення Саддама викличе "ефект доміно" і повалить інші режими, може таким чином стати реальністю. Але інакше, ніж гадалося: не в Дамаску і Тегерані бовваніє кінець урядів, а у воєнних столицях Мадриді, Вашингтоні та Лондоні.

Ви слухали огляд німецької преси. Його підготував Віктор Тимченко.