1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

"Санкціям - ні": словацький прем’єр не зрадив Путіна

На саміті ЄС, який 20-21 березня відбувався в Брюсселі, проти надання економічної допомоги Україні висловилася лише одна країна – Словаччина. Братислава не підтримала і санкцій проти Росії.

За Фіцо відносини з Росією стали значно теплішими, кажуть оглядачі

За Фіцо відносини з Росією стали значно теплішими, кажуть оглядачі

На думку словацького прем’єр-міністра Роберта Фіцо, Європейський Союз не має перебирати на себе відповідальності за українську економіку, оскільки українці повинні насамперед самі дати лад у своїй країні, й лише потім з ними можна домовлятися. "Словаччина, – сказав Фіцо, – не погодиться з безглуздими економічними санкціями на адресу Росії, бо вони завдадуть колосальної шкоди нашому господарству". Водночас словацький прем’єр звернувся з критикою на адресу Європейського Союзу, звинувативши його в тому, що він безпідставно "спокушав" Україну членством, а відтак і завинив глобальне явище, яке світ називає сьогодні українською кризою.

Любов до Росії

Відверто промосковська позиція Роберта Фіцо, який вдруге за час своєї політичної кар’єри обіймає посаду глави уряду, не заскочила оглядачів. Деякі з них уже згадали на політичний портрет Фіцо, написаний у квітні 2012-го (початок другого прем’єрства) відомим словацьким аналітиком, українцем з походження, Сергієм Хелемендиком. Останній широко цитував свого героя, і з-поміж наведеного читаємо й таке: "Сучасна Європа не стоїть перед вибором – дружити з Росією чи не дружити. Якщо Європа прагне й далі залишатися помітним гравцем на історичній сцені – а таких прагнень європейці не зреклися, – то вона мусить любити Росію, домовлятися з нею і з допомогою Росії зав’язувати союзницькі контакти з Китаєм та Індією, тобто всіляко сприяти втіленню в життя євроазійського проекту, який є єдиною альтернативою".

Фіцо після двох термінів на чолі уряду хоче стати президентом

Фіцо після двох термінів на чолі уряду хоче стати президентом

Опинившись прем'єрському кріслі, Роберт Фіцо моментально змінив курс міжнародної словацької політики напрямком на Схід: "Росія – це та країна, з якою мій уряд хоче мати і матиме якнайкращі і взаємовигідні відносини". При цьому двічі прем’єр не забув нагадати, що його попередній уряд був на боці Росії й під час її газової суперечки з Україною, й під час її вторгнення в Грузію.

У 2012-2013 роках уряд Фіцо також не сприяв Києву у газових питаннях. Братислава ігнорувала наполегливі рекомендації Брюсселя дати "зелене світло" реверсним постачанням газу із Західної Європи до України. Згодом Словаччина отримала від "Газпрому" суттєву знижку на паливо.

"Маленька Росія" чи європейська країна?

А деякі інші оглядачі зазначають, що Словаччина за влади Роберта Фіцо почала скидатися на "маленьку Росію": так, як і в Росії великій, там запанувала одна партія, а саме фіцовський соціально-демократичний SMĚR. Словацька преса – і то не тільки бульварна – не раз висміювала Фіцо, який чисто по-путінськи грає на публіку, вдаючи із себе "вождя нації". А останніми днями ущипливі коментарі викликала й чисто путінська ротація "прем’єр-президент". Щоправда, Фіцо не має свого Медведєва, а відтак ротація має відбутися за принципом Фіцо-Фіцо. З президентськими виборами, друге коло яких призначено на кінець березня, частина аналітиків пов’язує й антиукраїнські філіппіки словацького прем’єра на брюссельському саміті. З одного боку, непевний переможець першого кола, сподівається, що його підтримає Москва, а з другого – купує прихильність виборців, запевняючи їх, що горою стоїть за національні інтереси.

Словацькі газопроводи наразі заповнені лише наполовину, але з реверсом все одно не складається

Словацькі газопроводи наразі заповнені лише наполовину, але з реверсом все одно не складається

"Словаки мають щастя, – писала напередодні брюссельського саміту чеська газета Lidové noviny, – бо обирають свого президента якраз у ті дні, коли вирішується доля України, коли кандидати мають довести, чи є вони демократичні державники, чи, навпаки, мюнхенські боягузи й політичні опортуністи. Чи спроможуться назвати агресію агресією, окупацію - окупацією, а окупанта - окупантом? Чи спроможуться на те, щоб Словаччина повелася так, як поводится Польща, абсолютно слушно наполягаючи на якнайтвердішій відповіді Заходу путінській Росії?".