1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Річниця Майдану: довга дорога на Захід

З нагоди річниці Помаранчевої революції в Україні німецька газета DIE WELT опублікувала на своїх шпальтах статтю професора політології з Університету міста Зіґен Ебергарда Шнайдера „Довга дорога на Захід”. У статті професор аналізує зовнішньополітичний курс України після зміни влади:

За президентства Віктора Ющенка, як і до нього, українська зовнішня політика з огляду на географічне розташування вимушена маневрувати між Європейським Союзом і Росією. Але, на відміну від Леоніда Кучми, Ющенко, просигналізувавши поворот на Брюссель, і справді повертає у цьому напрямку, а не в бік Москви. Найвищою метою України є вступ до Європейського Союзу й НАТО. Однак після ейфорії перших тижнів президентства Ющенка нині у питанні швидкого вступу до ЄС панує очевидне протверезіння. Українці приходять до усвідомлення того, що приєднання до Європейської спільноти буде тривалим процесом, який передбачає цілу низку болючих і непопулярних реформ. Після провалу конституції ЄС на референдумах у Франції і Нідерландах, країни ЄС іще менше будуть готові до надання Україні членства в спільноті, -

зазначає німецький політолог на сторінках газети DIE WELT і в той же час наводить аргументи на користь членства України в ЄС:

Євросоюз не зможе і не схоче тримати під закритими дверима Україну, яка має тисячолітню християнську культуру і визнає європейські цінності. Крім того, за багатьма економічними, освітніми і політичними індикаторами Україна порівнювана із Туреччиною, а за деякими - навіть випереджає її. Тому „асоційоване членство” є найбільш реальною формою долучення Києва до ЄС. Після парламентських виборів наступного року Україна, напевно, подасть відповідну заявку. Відмова Брюсселя в наданні такого статусу не лише призведе до гальмування реформ в Україні, але вже вкотре, певною мірою, штовхне цю країну в бік Росії. У такому разі в Москві знову зміцніють імперіалістичні тенденції, - припускає DIE WELT.

Далі політолог розглядає позицію нового українського президента у відносинах з Кремлем:

Ющенко усвідомлює глибоку взаємну залежність української і російської економік. Проте він хоче бути разом із Росією, а не під її каблуком. У квітні, виступаючи у Варшаві, Ющенко сказав: „ми хочемо мати зрозумілі, чесні і прозорі” відносини із Росією. Український президент переконаний, що Москва й Київ – це стратегічні, рівноправні партнери. Ющенко, на відміну від своїх попередників, спілкується із російським колегою не з позицій слов’янської сентиментальності або радянської ностальгії, але виключно з позицій інтересів України. Для Москви це є чимось новим і незвичним.

Автор статті звертає увагу на слабкі місця українських відносин із Росією:

Головною проблемою Києва у відносинах із Москвою є залежність від поставок російського газу. Кремль цим користується і має намір практично вчетверо збільшити ціну. ... Цілою низкою демонстративних кроків напередодні парламентських виборів в Україні Росія профілактично унаочнює болючу енергетичну залежність Києва. В той же час, за політичну зговірливість Москва завжди готова йти на поступки, -

риначає отова йти на поступки. ів напередодні парламентських виборів в Україні Росія профілактично итного палива, яке Україна кзауважує DIE WELT.

На завершення розгорнутого аналізу політичної ситуації в Україні професор Шнайдер висловлюється з приводу можливих конфігурацій влади у Києві після парламентських виборів:

Згідно з результатами соціологічних опитувань Народний союз „Наша Україна” Віктора Ющенка, Партія регіонів Віктора Януковича і Блок Юлії Тимошенко можуть отримати лише до двадцяти відсотків голосів виборців кожен. Юлія Тимошенко, з одного боку, є непримиримим опонентом Віктора Януковича і в той же час надто ображена на Віктора Ющенка за своє звільнення з посади прем’єр-міністра, аби утворювати із ним урядову коаліцію. Це означає, що не варто виключати можливості утворення коаліції за участі партій Ющенка, Януковича і нинішнього спікера Литвина. Хоча згідно із реформованою конституцією президент і має право пропонувати парламентові кандидатуру міністра закордонних справ, йому все одно доведеться зважати на розстановку сил у Верховній Раді. У зовнішній політиці майбутнього українського уряду доведеться враховувати інтереси всіх учасників коаліції. Отже, і Януковича також, -

Зазначає автор і робить такий висновок:

Це може означати, що український потяг у напрямку членства в НАТО і асоційованого членства в Євросоюзі, з урахуванням інтересів Москви, буде певною мірою загальмований. В такому випадку цей потяг не рухатиметься нормально до тих пір, поки НАТО і ЄС не запропонують Москві щось взамін, що компенсуватиме її втрати від західних амбіцій України, - читаємо на сторінках газети DIE WELT.

Огляд преси підготував Євген Тейзе