1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Росія після виборів / Білорусія - замуроване вікно до Європи ?

Після виборів депутатів до Державної думи Росії, які відбулися 7 листопада, на місцевих прозахідно налаштованих демократів чекають важкі часи. Коментар на цю тему пропонує німецьке тижневе видання РЕЙНІШЕР МЕРКУР:

Результати виборів до нового парламенту визначили росіяни-виборці, які втомилися від експериментів зі свободою, правовою державою та самовизначенням. Вони обрали партії, які фаворизують націоналістичні та патерналістичні позиції. Це те саме, що неприйняття будь-яких політичних сил, які з початку перебудови намагалися налаштувати Росію на західний курс. За чотири роки правління країною російському президентові Володимиру Путіну вдалося підточити підвалини демократії та громадянського суспільства. Їхнє місце займають централістські та авторитарні уявлення,- рецепти, які не в перший раз виймаються з шухляди. Терористичний акт, скоєний терористами-самогубцями минулого вівторка в Москві, є бальзамом на душу тих, хто вимагає жорсткіших заходів щодо Чечні. Однак, не слід забувати, що імперіалістичні бачення прискорили розвал такої суперсили, якою був Радянський союз. Може статися, що в умовах глобальної конкуренції Росія опиниться далеко позаду. Вже зараз Росія з економічної точки зору не є, наприклад, конкурентом для Китаю,-

читаємо в РЕЙНІШЕР МЕРКУР. Далі видання пише: Мети досягнуто. Не достає лише кількох голосів для більшості в дві третини, необхідної для внесення змін до конституції, що б дало президентові Путіну можливість утретє балотуватися на президентську посаду. В Москві ця тема є провідною під час політичних дебатів, навіть, якщо Путін спростовує наміри щодо внесення змін до конституції. Голоси, яких бракує, можна знайти. Отримання прибуткових посад споконвіку було й лишається найважливішим прагненням російської політичної еліти, котра у першу чергу дбає про себе й лише час від часу думає про благо країни. Через десять років експериментувань щодо побудови в Росії відкритого суспільства наразі виразніше окреслюється ступінь відсталості цього суспільства в порівнянні з суспільствами західними. Однак Росії невідома жодна форма самокритики. Підтримуючи праворадикальні партії, Кремль не тільки сприяє здичавінню населення, він живить також насильницький потенціал, котрий одного дня обернеться також і проти нього. Адже подібні угруповання на довгий час не задовільняться сутичками на Кавказі або провокаторськими акціями проти країн-сусідів. Націоналізм та імперіалістичні амбіції крокують в Росії пліч-о-пліч. Політика конфронтацій буде й надалі послаблювати центр і гальмувати модернізацію. Отже, Путін не є гарантом стабільності, яким його вважають на Заході,- підсумовує РЕЙНІШЕР МЕРКУР. До іншої теми. Напередодні вступу до ЄС східноєвропейських країн-сусідів Білорусії, Мінськ не відступає від обраного ним шляху. Правлячий режим президента Олександра Лукашенка й надалі керує з невблаганною жорстокістю. Ось що пише з цього приводу журнал ШПІГЕЛЬ:

Білорусія 2003-го року залишається єдиною країною в Європі, в якій існує смертна кара. На міжнародні вимоги принаймні припинити страти авторитарний режим Білорусії не звертає уваги з такою самою впертістю, як і на заклики Заходу покласти край утиску опозиційних партій і вільної преси. Колишній голова колгоспу Лукашенко, який ось уже як дев"ять років посідає найвищу державну посаду країни, виступає проти будь-яких втручань з боку Заходу. Після вступу Польщі та республік Балтії до Європейської спільноти 1 травня 2004 року колишня республіка Радянського союзу - Білорусія опиниться безпосередньою сусідкою об"єднаної Європи. Отже, пригнічена Лукашенком країна стоятиме на задньому плані крім того ще й з геостратегічного боку,- затиснута між двома політичними велетнями Росією та Європою. Білорусія перетворюється на замуроване вікно до Європи. Ясно одне: справи Білорусії, а також популярність її президента Олександра Лукашенка погіршуються. Лише 20 відсотків населення країни погодилися б на балотування Лукашенко на президентську посаду на третій термін,- підсумовує тижневик ШПІГЕЛЬ.

Огляд тижневої преси підготувала Людмила Хартунг. Білорусія 2003-го року залишається єдиною країною в Європі, в якій існує смертна кара. На міжнародні вимоги принаймні припинити страти авторитарний режим Білорусії не звертає уваги з такою самою впертістю, як і на заклики Заходу покласти край утиску опозиційних партій і вільної преси. Колишній голова колгоспу Лукашенко, який ось уже як дев"ять років посідає найвищу державну посаду країни, виступає проти будь-яких втручань з боку Заходу. Після вступу Польщі та республік Балтії до Європейської спільноти 1 травня 2004 року колишня республіка Радянського союзу - Білорусія опиниться безпосередньою сусідкою об"єднаної Європи. Отже, пригнічена Лукашенком країна стоятиме на задньому плані крім того ще й з геостратегічного боку,- затиснута між двома політичними велетнями Росією та Європою. Білорусія перетворюється на замуроване вікно до Європи. Ясно одне: справи Білорусії, а також популярність її президента Олександра Лукашенка погіршуються. Лише 20 відсотків населення країни погодилися б на балотування Лукашенко на президентську посаду на третій термін,- підсумовує тижневик ШПІГЕЛЬ. Огляд тижневої преси підготувала Людмила Хартунг.