1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Райнер Лінднер: „Початок кінця президента Ющенка”

У рамках загальнонаціонального політичного столу президент Віктор Ющенко разом з провідними політичними гравцями України підписали в четвер Універсал національної єдності. Підписання цього символічного документу та висунення кандидатури лідера Партії регіонів Віктора Януковича на посаду прем’єра на перший погляд поклали кінець політичній кризі в державі. Про те, як відреагувала Західна Європа на о

default

�танні події в Україні – у радіожурналі „Фокус”.

Європейський союз у четвер привітав припинення урядової кризи в Україні. Водночас речник Європейської комісії П’єтро Петруччі висловив сподівання на те, що новий український уряд на чолі з Віктором Януковичем сприятиме зближенню України з Європейським союзом. За словами Петруччі в Брюсселі сподіваються також, що новий уряд надалі провадитиме політичні та економічні реформи в Україні. Подальші реакції з Європейського союзу на політичні події в Києві – у матеріалі Тетяни Карпенко:

На думку голови делегації Європейського парламенту у комітеті парламентської співпраці ЄС-Україна Марека Сівця, коаліція, яка об’єднає конфліктуючі сторони в Україні, надасть цій державі певний шанс:

“У цієї коаліції є реальні шанси досягти справжнього компромісу, а не лише технічних домовленостей.”

Цікавим у цій ситуації, за словами Сівця є те, що тепер прем’єр-міністр перебуватиме у певній опозиції до президента. Це - нова для України ситуація, адже раніше і глава держави і глава уряду належали до одного і того самого табору.

“Все дуже сильно залежатиме від того, наскільки українські політики хочуть співпрацювати, чи вони хочуть воювати один з одним” ,– сказав Сівець.

Що ж до розбіжностей стосовно питання вступу до НАТО та компромісу, коли в тексті Універсалу до формулювання про членство додали необхідність проведення референдуму, то це, на думку депутата Європарламенту, не є приводом для хвилювання:

“Звичайно, Ющенко хоче до НАТО, але нині немає жодної політичної можливості того, що Україна приєднається до альянсу. До того ж українські політики досі не спромоглися презентувати це питання належним чином народові”, - наголошує Марек Сівець.

Стежать за розвитком ситуації в Україні і в НАТО. За словами речника Альянсу Роберта Шела, в Брюсселі занотовують, те що відбувається у Києві, але коментувати те, що є внутрішньою справою України, не можуть.

“НАТО повністю поважає політичний вибір, який робить демократична Україна. Альянс та Україна мають дуже позитивні, добре розвинуті відносини партнерства. І ці стосунки є корисними для обох сторін. Тож ми сподіваємося, що такі добрі відносини залишаться і надалі.” – повідомив Роберт Шел в інтерв’ю “Німецькій хвилі”.

Водночас голова делегації Європейського парламенту у комітеті парламентської співпраці ЄС-Україна Марек Сівець вважає, що нині більш важливим є питання членства України в Євросоюзі аніж у НАТО, адже на цьому шляху від нового прем’єр-міністра України очікують певних конкретних кроків. Водночас депутат Європарламенту не думає, що у зовнішньополітичному курсі України відбудуться докорінні зміни:

“Росія має багато сподівань стосовно Януковича, але, по-перше, Януковича контролюватиме президент. По-друге, я не думаю, що українці вважають, що їхні проблеми зникнуть, лишень вони стануть ближчими до Росії. Тому я не думаю, що Москва отримає певний шанс”.

Тим часом статс-міністр зовнішньополітичного відомства Німеччини Ґернот Ерлер в інтерв’ю „Німецькій Хвилі” сказав, що ФРН не має наміру відмовлятися від співпраці з Україною, особливо якщо політика уряду Януковича щодо Європейського союзу залишиться незмінною:

„Мені поки що важко сказати, як далі розвиватиметься політичний процес в Україні. Поки що ми спостерігаємо там конфузи й ситуація залишається відкритою. Якщо врешті буде сформовано уряд під керівництвом Віктора Януковича, то як ми вже чули з певних заяв, цей кабінет, найімовірніше, підтримуватиме нинішній курс на співпрацю з Європейським союзом. Це, до речі, обіцяв мені ще кілька днів тому сам Янукович. Хоча не можна бути впевненим у цьому на 100 відсотків. Але в будь-якому випадку ми не відмовляємося від своїх попередніх пропозицій щодо співпраці”.

Прокоментувати ситуацію в Україні ми попросили також наукового співробітника Фонду науки та політики в Берліні Райнера Лінднера.

Пане Лінднер, президент Ющенко назвав підписаний у четвер Універсал „історичним документом”. Чи не переоцінив він значення цієї угоди?

„Документ представили з великим пафосом та історичними порівняннями: неначе йдеться про возз’єднання обох берегів Дніпра, про досягнення єдності країни. Саме поняття „універсал” свідчить про спогади періоду 1918-19 років. Я вважаю, що тут забагато пафосу, надто якщо йдеться про політичні виверти: компроміс з метою досягнення політичного виживання не лише президента, але й „Нашої України”. Тому я не можу розпізнати в цьому документі справді історичної вагомості”.

Ви називаєте Універсал спробою політичного порятунку президента. Але нині більше чути думки, що цей компроміс може зашкодити Ющенку як політику.

„Саме це й було його мотивом – перш за все гарантувати своє політичне виживання, бо якби він цього не зробив, можна було б розпочати процес імпічменту президента. Він сам бачить це як спробу врятувати свою політичну кар’єру. Я гадаю, що йому справді загрожують нові проблеми: з боку опозиційного політика Тимошенко, яка зображає себе останнім демократом, що ще залишився в країні та покладає президентські сподівання на рік 2009-ий. Можуть бути й несподіванки з боку уряду, здатного на фальсифікацію виборів, а також з боку парламенту, в якому переважають ліві та олігархи. Гадаю, що цей день підписання Універсалу стане початком кінця політика Ющенка”.

Ющенку вдалося відстояти в Універсалі деякі позиції своєї програми, зокрема у питаннях зовнішньої політики. Це заспокоїло партнерів на Заході?

„Спочатку ми мусимо мати загальне уявлення про нових акторів на політичній сцені в Києві, щоб відповідно наново налаштувати нашу політику. Ми не можемо просто перейти до порядку денного з урядом, який складається з колишніх комуністів, фальсифікаторів виборів та осіб, які частково порушили демократичні цінності. Захід цього не зробить. На мою думку, тут панує загальне розчарування. І якщо ці дні в Києві мають якісь позитивні риси, то по-перше це те, що політичні будні швидко „знімуть чари” з Партії регіонів, а по-друге ці події попередили Захід не робити передчасних кроків, таких як швидка інтеграція України в НАТО. До цього політична культура країни ще не доросла”.

Наскільки стабільною може бути коаліція, сформована на засадах Універсалу?

„У питанні приватної власності на землю, у питанні тривалості реформ, у питанні приватизації підприємств, а також у питанні зовнішніх стосунків напевно знову бажаним стане спільний економічний простір з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Водночас підтримуватиметься орієнтація на НАТО. Проте на таку собі „гібридну” політику ця команда, яку об’єднують кардинально різні інтереси, просто нездатна. Політичну кризу в Україні цього дня не вдалося повністю подолати”.

Чого ж тоді варті підписи під Універсалом?

„Ми не раз мали нагоду впевнитися, що підписи, пояснення, приналежність до тієї чи іншої партії, політичні переконання мають дуже обмежену довговічність, подекуди тривалістю в декілька днів чи годин. Чому тепер має раптом щось змінитись? Я вважаю, що якщо в Ющенка ще є якийсь шанс на політичне виживання, то він мусить володіти силою інтегрувати та контролювати роботу уряду та парламенту, а перш за все - подбати про інтеграцію в самій країні. Я налаштований скептично, що йому це може вдатися”.

Це була думка німецького політолога Райнера Лінднера щодо політичної ситуації в Україні.

  • Дата 03.08.2006
  • Автор Христина Осташевська, Леся Юрченко, Тетяна Карпенко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOAy
  • Дата 03.08.2006
  • Автор Христина Осташевська, Леся Юрченко, Тетяна Карпенко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOAy