1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Радянський спадок - «дідівщина» в українській армії

Нестатутні стосунки або просто «дідівщина» були типовими рисами радянської армії. Ця проблема лишається й в українському війську, хоча, можливо, й у менших масштабах.

default

Львів‘янин Роман може чимало розказати про «дідівщину». Три роки тому він відслужив, але досі пам‘ятає як солдати старшого призову принижували й знущались над новачками, примушували працювати замість себе. «Мене навчили, що армія - група людей, об’єднаних хамством, несправедливою субординацією та сентиментами до СРСР», - ділиться своїми невеселими спогадами хлопець. За його словами, йому й на власній шкірі довелося зазнати, що таке армійське насильство.

Казати, що Роману просто не пощастило, було б помилкою. Як засвідчило опитування, проведене Центром європейської та євроатлантичної інтеграції у військових частинах Черкаській області, «дідівщина» залишається поширеним явищем в українській армії. Більше того, солдати ставляться до нестатутних відносин як до традиції, «хоча й неприємної, але такої, що її можна витримати», розповів у розмові з Deutsche Welle директор Центру Віктор Велівченко.

Міноборони: проблема існує

Існування цієї проблеми не приховують і в міністерстві оборони України. Щоправда, там зауважують, що нинішню ситуацію не можна порівнювати з «дідівщиною» радянських часів. «Те, що зараз, це - не «дідівщина», це конфлікти, суперечки, адже маємо тільки два призови водночас. Там різниця менше півроку. Це не так, як 20 років тому, коли сухопутні війська служили по два, а моряки по три роки», - сказав керівник відділу департаменту преси міноборони Костянтин Саділов у розмові з Deutsche Welle.

Також деякі експерти вказують не певний прогрес у боротьбі з нестатутними стосунками в українській армії. Провідний експерт воєнних програм Центру імені Разумкова Олексій Мельник сказав у розмові з Deutsche Welle, що сьогодні українські солдати значно менше потерпають від нестатутних відносин, ніж їхні батьки, що служили в радянській армії. На його думку, покращенню ситуації сприяла демократизація суспільства і розвиток системи демократичного цивільного контролю над збройними силами, наголосив експерт.

Солдати налаштовані скептично

Представник міноборони Саділов запевнив, що у відомстві намагаються вживати заходів, які б допомогли якщо не побороти, то принаймні звести конфлікти між солдатами до мінімуму. За його словами, з кожним роком кількість таких випадків в Збройних Силах України зменшується на 5-6 відсотків. На рік можна говорити про кілька десятків інцидентів, які фіксують, і що переходять у ранг правопорушень, повідомив Саділов.

Це офіційні дані, не виключно, що реальні цифри є вищими. Ні для кого не секрет, що чимало випадків «дідівщини» з тих чи інших причин замовчуються самими солдатами. До речі, раніше замовчуванню сприяли й норми, які діяли в армії. У міноборони пояснюють, що ще 5-6 років тому командир за кожен такий інцидент у підрозділі ніс персональну відповідальність, тому часто конфліктні випадки справді приховували. Нині ж керівництво міноборони, за словами Саділова, змінило цю практику - якщо командир сам виявив, доповів і розпочав дисциплінарне розслідування, то його за це не карають, тож сенсу приховувати нема.

Серед солдатів, однак, і надалі панують скептичні настрої, про що свідчать знову ж таки результати дослідження Центру європейської та євроатлантичної інтеграції. Тільки шість відсотків опитаних молодих військовослужбовців сподіваються на вирішення проблеми нестатутних стосунків за допомогою командирів. Серед військових зі стажем таких ще менше, каже директор Центру Велівченко. Близько 30 відсотків опитаних вважають, що варто робити вигляд ніби взагалі нічого не сталося.

В усьому винні школа й батьки?

Поки що не відчутно особливо позитивного ефекту і від запровадження «телефону довіри», скориставшись яким солдати можуть повідомити про нестатутні відносини в підрозділі. За словами Велівченка, анкетування свідчить, що жоден солдат не користувався «телефоном довіри». «Дідівщина не є законом в українській армії, хоча, на жаль, існує. Існування дідівщини зумовлено передусім закритістю збройних сил», - пояснює Велівченко.

У самому міністерстві оборони не погоджуються з твердженням про закритість. Представник українського оборонного відомства Саділов наголосив, що питання військової дисципліни піднімають під час кожного засідання колегії міністерства оборони, до якого входять представники різних структур, а також народні депутати. Якщо школа й батьки не виховали порядну людину, то вісімнадцяти-дев’ятнадцятирічних важко перевиховати і в армії, вважає Саділов.

Олексій Мельник з Центру імені Разумкова сподівається, що нестатутні стосунки між солдатами зникнуть разом з переходом на контрактну армію. З цим погоджується й голова «Центру Громадянських Свобод», що опікується правами призовників, Олександра Матвійчук. В розмові з Deutsche Welle серед головних причин «дідівщини» вона назвала примусовий строковий призов. На її погляд, вихід - в ліквідації примусового призову, запровадження добровільного набору та покращення фінансування армії.

Автор: Олена Веснянка
Редактор: Володимир Медяний

DW.COM