1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Рада Європи: слідами скандалу довкола таємних тюрем ЦРУ

Скандал довкола ймовірних таємних тюрем ЦРУ в Європі спричинив цілу низку розслідувань. Поряд з національними парламентами цим займаються спеціальна комісія Європарламенту та Єврокомісія. Одразу два розслідування веде також Рада Європи. Висновки доповідача цієї організації виявилися дуже невтішними.

Доповідач Дік Марті виступає перед ПАРЄ

Доповідач Дік Марті виступає перед ПАРЄ

Були чи не були таємні в’язниці ЦРУ на території Європи? Уже впродовж трьох місяців це з’ясовує колишній швейцарський прокурор Дік Марті на замовлення Парламентської Асамблеї Ради Європи. У вівторок у Страсбурзі він подав їй на розгляд свій проміжний звіт.

У юридичному сенсі жодних беззаперечних доказів того, що американські спецслужби мали таємні тюрми на території європейських країн, не існує, сказав Дік Марті, виступаючи перед парламентарями Ради Європи. Водночас він підкреслив, що на основі великої кількості інформації з різних джерел він схильний вважати, що нелегальні викрадення та перевезення підозрюваних у тероризмі таки мали місце:

„Джерела, що вказують на існування таємних в’язниць, дуже багатоманітні. Вони варті довіри і є надійними. Я можу вас запевнити, що ці джерела дуже добре поінформовані. Сподіваюся, ви розумієте, що поки що я не можу їх назвати.”

Марті каже, що не може собі уявити, щоб про діяльність таємних служб не були поінформовані відповідні установи в тих країнах, котрих це стосується. Нагадаємо, що правозахисники та ЗМІ згадували у цьому контексті насамперед Румунію та Польщу, але так само, приміром, Україну й Косово:

„Чи можливо, щоб у дружній та союзній державі ніхто не був поінформований про те, що відбувається? На це питання ми теж маємо знайти відповідь.”

Марті чітко вказав на Косово, де існують заклади KFOR та НАТО, доступу до яких Рада Європи не має. На його думку, дані, котрі поширюють неурядові організації, не повинні обмежуватися лише окремими європейськими країнами:

„Було б помилково концентруватися лише на Польщі чи Румунії. Ця афера стосується Європи в цілому!”

Згідно з наведеними в доповіді фактами, понад 100 осіб за останні роки зазнали викрадення та перевезення в секретні центри, де їх, не виключено, піддавали тортурам. Досі керівництво більшості європейських держав спростовувало свою поінформованість про таємні тюрми та авіарейси ЦРУ. Ще в грудні держсекретар США Кондоліза Райс у ході зустрічі зі своїми європейськими колегами в Брюсселі заперечила інформацію про те, що підозрювані в тероризмі вивозилися в інші країни для застосування над ними тортур. Доповідач Ради Європи Дік Марті вважає інакше. Швейцарець звинуватив деякі країни-члени Ради Європи в тому, що вони витрачають набагато більше енергії на переслідування інформаторів ЗМІ у зв’язку з нібито розголошенням державної таємниці, аніж на те, щоб витягти правду на світ Божий. Він закинув європейським урядам „шокуючу пасивність”. Очікується, що кінцевий звіт Дік Марті зможе подати лише восени.

Тим часом лише до 21 лютого генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс дав час 46 членам цієї організації відповісти на його письмові запитання. Чи можуть уряди поручитися за те, що з 2002 року на їхній території не існувало жодних таємних тюрем, де людей без відповідного наказу про арешт утримували чи навіть піддавали тортурам? Чи встановлено, що американські таємні служби не транспортували ув’язнених через Європу до країн, де їх піддавали тортурам? Якщо європейські уряди виявляться причетними до скандалу, тоді це грубе порушення Європейської конвенції прав людини, каже Террі Девіс:

„Я має право провести розслідування, як країни-члени Ради Європи виконують свої зобов’язання щодо Конвенції. І я використаю ці повноваження. Це вже не вперше, коли таке стається. За останні 50 років було вже близько 80 таких розслідувань.”

Щоправда, обвинувачення рідко коли були такими об’ємними та з такими глибокими наслідками, як цього разу, зізнається Террі Девіс:

„Я очікую вичерпних відповідей від урядів. Чи цього мені вистачить, побачимо через місяць.”