1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Пісенний конкурс ”Євробачення”: пісні й політика

Увечері суботи 15 травня принаймні третина європейських телеглядачів (тобто кілька сотень мільйонів), як показує досвід минулих років, слідкуватиме за пісенним конкурсом ”Євробачення”. Це музичне змагання вважають витоком усіх розважальних шоу на континенті й називають спробою визначити, яким є музичний смак європейців. А ще, як виявляється, конкурс ”Євробачення” має і політичний підтекст.

Українська співачка Руслана на конкурсі Євробачення 2004

Українська співачка Руслана на конкурсі "Євробачення 2004"

Цього року учасники європейського пісенного марафону змагаються в Стамбулі, бо саме з Туреччини походить тогорічна переможниця конкурсу. Саме такі правила змагання, які також приписують, що телеглядачі не можуть віддавати свої голоси за представника власної держави, а максимальна кількість балів, які може отримати той чи інший учасник – 12.

Понад два десятки європейських країн представлені цього року в Стамбулі своїми виконавцями. Від України у фінал вийшла співачка Руслана з дуже енергійним пісенно-танцювальним перфомансом ”Дикий танець”. Про настрій Руслани перед змаганням – дещо пізніше. А поки хочеться нагадати і про його принади. А вони чималі, адже цілком може бути, що переможець ”Євробачення-2004” матиме шанс повторити успіх, приміром шведського квартету ”Abba”, який переміг на конкурсі Євробачення 30 років тому з піснею ”Waterloo"...

Історія пісенного конкурсу Євробачення розпочинається в 50-их роках минулого сторіччя. Тоді представники різних державних телерадіокомпаній європейських країн задумалися над тим, як допомогти населенню Європи забути страхіття Другої світової війни й створити своєрідний символ мирного співіснування різних націй континенту. Журналіст Ян Феддерзен, який написав книгу про історію конкурсу Євробачення, пригадує:

“Спочатку виникла ідея створити щось, пов”язане з цирковою виставою. Потім з”явилися думки пов”язати все зі спортом. Але зрештою всі погодилися, що найкращий варіант – це музика. Після цього впродовж кількох років було випрацьовано концепцію Гран-прі Євробачення. Взагалі, можна розглядати це і як європейську ідею, яка мала перетворитися на противагу американізації популярної музики. До того ж, у такий спосіб організатори хотіли просто підтримати європейську пісню”.

Перший конкурс Євробачення відбувся 1956 року. Упродовж 50-их і 60-их років на ньому домінували аж ніяк не ритми рок-ен-роллу чи свінґу, які набували популярності на той час. Перевага надавалася простим баладам на теми, що були актуальним в європейських країнах. Наприклад – Німеччина. У 60-ті роки ФРН активно запрошувала до себе так званих Gastarbeiter – робітників-іноземців, переважно з південноєвропейських країн. На конкурсі Євробачення 1962 року німецька співачка Конні Фробьосс виступила з піснею ”Zwei kleine Italiener” – ”Два маленькі італійці”. Ця пісня історію двох італійських робітників, які щодня приходили ввечері на вокзал в одному з німецьких міст, аби помахати поїзду, що мчав до їхнього рідного Неаполя...

До речі, до співачок на конкурсах ”Євробачення” висувалися спочатку дуже строгі вимоги. Вони мали бути скромними, чемними й спокійними, тобто відповідати типовому образу жінки тодішньої Європи. Лише тоді можна було очікувати прихильності публіки. Передусім одяг мав бути дуже досконально підібраний. Наприклад, брюки були табу, а за довжиною спідниці теж дуже пристально слідкували. Розповідає Ян Феддерзен:

”Тоді дуже охоче просто не давали балів тим співачкам, які виходили на сцену в закоротких спідницях. Передусім це стосувалося жінок з католицьких країн Південної Європи”.

Старомодний образ жінки з часом, звичайно, змінився. Як радикально змінився й образ Євробачення, особливо після бурхливого 1968 року. Він увійшов у історію, як рік студентських протестів і вплинув на музичне змагання так, що змінилися тексти пісень учасників конкурсу. Співали вже не лише про кохання й біль розлуки, а дедалі більше про мир, емансипацію, соціальні проблеми чи забрудення довкілля.

Утім, саме пісенне змагання ”Євробачення” практично від свого початку було своєрідним продовженням зовнішньої політики в інший спосіб. Так, іспанцям у 60-ті не вдавалося досягти великих успіхів через правого диктатора Франко. А на ставленні до конкурсантів з Греції чи Туреччини відображався політичний конфлікт навколо Кіпру.

Прихильність до того чи іншого учасника Євробачення зумовлюється не лише його музичними якостями, але й історичними чи політично-географічними вподобаннями телеглядачів. Так, німці практично завжди підтримують ізраїльтян і турків, а українці можуть очікувати найвищих балів з Польщі, Росії чи Білорусі...

Сподіваємося, що зокрема наші сусіди своїй традиції не зрадять, а українській співачці Руслані їхня підтримка допоможе. Напередодні головного змагання, як розповів нам керівник української делегації в Стамбулі Павло Різак, Руслана була налаштована досягти якомога кращого результату:

" Руслана сумлінно готується, настрій у неї справді бойовий... Так що все нормально. Великих підстав нервуватися немає..."

Руслана вийде на фінальну сцену в Стамбулі десятою. Співачка каже, що це для неї – золота середина. Робимо акцент на слові "золота", сподіваємося, що це – добрий знак і бажаємо Руслані успіху!

  • Дата 15.05.2004
  • Автор Леся Юрченко, Айґюль Чізмечіґлу
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/APBp
  • Дата 15.05.2004
  • Автор Леся Юрченко, Айґюль Чізмечіґлу
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/APBp