П′ять втрачених років у Гуантанамо - історія в′язня з Німеччини | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 30.07.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

П'ять втрачених років у Гуантанамо - історія в'язня з Німеччини

Мурат Курназ упродовж п'яти років просидів у американському таборі Гуантанамо. Без провини. Тепер він розпочав нове життя у ФРН і бореться за закриття табору.

П'ять втрачених років у Гуантанамо - історія Мурата Курназа

П'ять втрачених років у Гуантанамо - історія Мурата Курназа

Мурат Курназ назавжди залишиться позначений стигмою колишнього в'язня американського табору Гуантанамо на Кубі. "Таліб з Бремена", як його колись назвала бульварна преса, і після повернення до Німеччини не раз наштовхувався на осуд. "Адже я був не в якійсь нормальній в'язниці, я був у Гуантанамо", - каже німецький турок у розмові з DW.

Американці звинуватили його в активній терористичній діяльності невдовзі після терактів 11 вересня 2001 року. Згодом з'ясувалося, що це неправда, але ярлик таліба залишився. Колишній вигляд Мурата - з довгим хвилястим рудо-коричневим волоссям і густою рудою бородою - лише посилював це враження.

Так Мурат Курназ виглядав раніше

Так Мурат Курназ виглядав раніше

Тепер без підозрілої бороди

Сьогодні Мурат Курназ виглядає інакше. Під час розмови з DW у турецькому закладі для чаювання в його рідному місті Бремені чоловік мав коротку стрижку і триденну щетину. "Це не була якась велика подія, я просто вирішив її обстригти",- розповідає Курназ про те, як розпрощався з довгою бородою. Він вибачився за півгодинне запізнення, спочатку поводився доволі скуто, але після першої ж чашки чаю трохи "відтанув". 31-річному чоловікові на вигляд більше років, ніж є насправді. Але це не через проблеми зі здоров'ям, набуті внаслідок катувань у Гуантанамо, каже колишній в'язень.

"У мене є кілька незначих поранень, але я не можу сказати, чи вони від Гуантанамо, чи від тренувань зі спортивної боротьби",- розповідає Курназ. За власним зізнанням, він не має психологічних проблем, але "це не означає, що кожен звільнений з Гуантанамо так само здоровий". Його адвокат Бернгард Доке погоджується: "Можна було від самого початку побачити, що це активна людина, не знищена тортурами".

Нещасливий збіг обставин

Після терактів 11 вересня 2001 року в США Курназ просто опинився в неправильний час у неправильному місці. У жовтні 2001-го, коли йому було 19 років, він здійснив паломницьку подорож до Пакистану, аби більше дізнатися про свою мусульманську віру. Там його за три тисячі доларів продали американським військовим мисливці за головами. Потім він потрапив до табору для полонених в афганському Кандагарі. Там над ним знущалися, застосовуючи електрошок та тортуру під назвою water-boarding, симулючи, по суті, його втоплення. Після того чоловік потрапив до Гуантанамо на Кубі. В американському таборі для підозрюваних у тероризмі його били, тримали прив'язаним на ланцюгу і замикали в одиночній камері, піддаючи екстремальним умовам.

Про Гуантанамо Курназ пам'ятататиме все своє життя

Про Гуантанамо Курназ пам'ятататиме все своє життя

Тоді Курназ перебував у такій же жахливій ситуації, як і багато інших із 166 бранців, які досі залишаються в Гуантанамо. Понад половині з них "світить" виправдувальний вирок. Утім, полонені не можуть залишити табір, оскільки на їхній батьківщині не виконуються вимоги до безпеки, які висувають США. Американці не мали доказів проти німецького турка Курназа і ще 2002 року були готові його звільнити. Але ні Німеччина, ні Туреччина не хотіли брати на себе відповідальність за нього. Тому він мусив ще чотири роки залишатися за ґратами. Лише після виборів до Бундестагу, коли уряд очолила Анґела Меркель, він залишив Гуантанамо. Меркель особисто домовилася про його звільнення з тодішнім президентом США Джорджом Бушом.

Життя після Гуантанамо

Перша дружина Курназа розлучилася з ним, ще коли він був ув'язненим. Чоловік одружився вдруге, тепер він батько двох маленьких доньок. Працевлаштовувався у різних сферах: викладав бійцівський спорт і працював з "важкими" підлітками. Упродовж останніх місяців Курназ брав участь у рекламному турі фільму "П'ять років життя", що базується на автобіографічних даних, пов'язаних з його перебуванням у Гуантанамо.

"Він повернувся до свого нормального життя, але водночас не забув, що було в Гуантанамо, - зауважує адвокат Доке. - У нього є щось на кшталт почуття провини, відчуття відповідальності за тих, хто там залишився". Курназ також виступає з промовами для правозахисних груп у Німеччині та за кордоном. "Я намагаюся підтримати всі можливі правозахисні організації, оскільки знаю, що вони зробили для мене, коли я сидів у Гуантанамо", - пояснює чоловік.

Сцена з фільму П'ять років життя

Сцена з фільму "П'ять років життя"

У травні цього року президент США Барак Обама знову згадав свою передвиборчу обіцянку закрити Гуантанамо. Цю ж обіцянку він повторив у червні під час свого візиту до Берліна. Курназ вважає, що лише поодиноких бранців на Кубі, які є справді небезпечними підозрюваними в тероризмі, варто переправити до в'язниці з особливими умовами безпеки в США, а решта ув'язнених могли би повернутися додому або виїхати до якихось третіх країн.

"Було би простіше, якби Європа прийняла декого з них", - каже Курназ. Але він не вірить, що справді існує політична воля, аби закрити Гуанатанамо. "Обама ще перед першими виборами казав, що хоче закрити цей табір, - нагадує колишній в'язень. - Уже минуло 5 років, але він досі цього не зробив. Якби він справді цього прагнув, то міг це вже давно зробити".

DW.COM