Пустеля Атакама в Чилі – рай для астрономів | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 03.01.2010
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Пустеля Атакама в Чилі – рай для астрономів

Спокійне, чисте й сухе повітря пустелі Атакама на півночі Чилі приваблює астрономів з усього світу. В тому числі – з Німеччини.

default

Сонце безжалісно палить із темно-синього неба, ландшафт нагадує знімки з планети Марс: жовтогарячі пагорби, засипані уламками скелі, жодних рослин аж до горизонту. Пустелю Атакама не можна назвати місцем, привабливими для людського життя. Але саме в цій пустелі стоїть гора Церра Паранал, заввишки 2600 метрів: «Перше враження тут на горі – це ці чотири купола телескопів. Це навіть не куполи, а це майже чотири скульптури. Зараз вони всі дивляться в різні боки», - каже Бруно Ляйбундгут – головний астроном європейської південної обсерваторії ESO. Штаб-квартира її розташована біля Мюнхена, а телескопи стоять у Чилі. Більше ніде в світі немає такого спокійного, чистого і сухого повітря, як у пустелі Атакама. Тут, на півночі Чилі, рай на Землі для тих, хто хоче дивитися в небо. Саме тут стоїть те, що називають англійською абревіатурою VLT, що в перекладі означає «дуже великий телескоп».

За півгодини до заходу сонця в обсерваторії прокидається життя. До телескопу поспішає інженер-астроном Ґергард Гюдеполь, який цієї ночі чергує. Попри гаряче сонце, інженер одяг теплу куртку. «Звук, який ми чуємо, це кондиціонер. Він працює весь день, але вночі його вимикають. Вдень він підтримує температуру, яку очікуємо вночі», - каже Гюдеполь.

Телескоп зі склокераміки

Кондиціонер має запобігти сильному перепадові температури, коли ввечері обсерваторія відкриває купол над телескопом. Це може зворушити повітря, а отже заважати дивитися у Всесвіт. Температура в обсерваторії – плюс 12 градусів за Цельсієм. У центрі стоїть телескоп, довжиною 20 метрів. Діаметр дзеркала – понад вісім метрів.

Уночі світло небесних об’єктів падає на дзеркало і скеровується на об’єктив збоку телескопу. Дзеркало виготовлено зі склокераміки. Телескопи з лінзами, через які свого часу дивився на небо Галілео Галілей, таких розмірів не зробиш. Натомість для дзеркального телескопу розміри дуже важливі: чим більше діаметр дзеркала, тим більше світла може зібрати астрономічний інструмент, а отже – тим більше маленьких планет і зірок із його допомогою можна побачити.

Невідомий Всесвіт

Потім двері купола обсерваторії повільно відчиняються і стає видно небо – темно червоне від сонця, що сідає. Астрономи готові дивитися у Всесвіт. Із центру управління вони за допомогою комп’ютера скеровують телескопи на гігантські системи зірок – галактики. Деякі з них знаходяться за 13 мільярдів світових років від Землі. Тобто світло потребує 13 мільярдів років, щоб дійти від джерела до Землі. Це означає, що світло від них почало рухатися ще за довго до виникнення нашої планети. Таким чином, погляд у телескоп – це погляд у минуле.

Інформація, яку можна дізнатися завдяки телескопові, дивує навіть таких експертів, як Ляйбундгут: «Наше головне відкриття – це те, що 70 відсотків Всесвіту має форму, про яку ми досі не знали. Її часто називають темною енергією. Ця темна енергія – додаток до темної матерії, яку фізика досі не може пояснити. Тепер у нас ще й темна енергія! Разом вони становлять 95 відсотків Всесвіту. Фізика не може пояснити ні одне, ні інше!»

Астроном посміхається. Природа знову показала, що люди не знають, що панує в космосі. Ті, хто працює в обсерваторії на горі Церра Паранал, займаються фундаментальним питаннями: з чого складається Всесвіт? Що таке темна енергія? Де закінчується космос? Відповіді можна отримати лише шляхом тривалого спостереження, переконаний Бруно Ляйбундгут: «Це величезне питання для фізики – ми не розуміємо 95 відсотків Всесвіту. Це доволі цікава ситуація. Можливо, через десять років у нас буде теорія, яка все це пояснить. Але вона потрібна вже зараз».

Будь-який астрономічний прорив починається з безхмарної ночі перед телескопом. Хто, як Бруно Ляйбундгут, професійно «стежить за зірками», тому варто їхати в чилійські гори. «Для мене тут просто супер. Таку концентрацію більше ніде не знайдеш. Я порівнюю обсерваторії з монастирями. Коли проводиш кілька днів в одному місці, все інше стає другорядним. Це унікальні, дуже сильні враження», - каже астроном.

Автор: Дірк Лоренцен / Роман Гончаренко

Редактор: Леся Юрченко