1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Прогнози щодо взаємин Україна-ЄС після виборів

Питання майбутньої зовнішньої політики України, зокрема її відносин з Євросоюзом, займають поруч з економічним блоком питань чільне місце у програмах основних кандидатів у президенти України. Які шанси в майбутнього президента вивести співпрацю Києва з Брюсселем на якісно новий рівень. Свої думки про це висловили на прохання «Німецької хвилі» українські та німецькі експерти.

На думку німецьких та українських експертів, Леонід Кучма лише імітував прагнення європейської інтеграції

На думку німецьких та українських експертів, Леонід Кучма лише імітував прагнення європейської інтеграції

Багато українських політиків та експертів з міжнародних питань скаржаться на падіння останнім часом інтересу Європейського Союзу до політичних процесів, які відбуваються в Україні. Віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ, народний депутат України Ігор Осташ припускає, що однією з причин цього є те, що у самої Європи досить багато внутрішніх проблем. Хоча саме зараз, напередодні досить важливих для України виборів, Україна, як ніколи, потребує уваги з боку євроатлантичних структур. Разом з тим пан Осташ зауважив:

«Моніторинговий комітет ПАРЄ оприлюдинв досить корисну заяву, у якій прозвучало серйозне попередження українському уряду, щодо ситуації з виборичими перегонами, зокрема щодо висвітлення виборчої кампанії, тиску на ЗМІ, участі державних службовців у виборчому процесі. У випадку, якщо ситуацію не буде виправлено й вибори пройдуть недемократично, то Україна наражається на те, що її буде позбавлено права голосу в ПАРЄ, а то й узагалі виключення з Ради Європи. Наприкінці вересня Україну має відвідати представницька делегація ПАРЄ, а згодом ОБСЄ і Європараменту. Сподіваємося, що предстаники ОБСЄ зрозуміють, що запланованих 600 спостерігачів для виборів в України це – занадто мало і збільшать їхню кількість».

Суттєве місце в програмах кандидатів у президенти України займає частина, присвячена розвитку майбутної зовнішньої політики держави. Причину цього Ігор Осташ пояснює так:

«Без сумніву погляди кандидатів на такі питання, як Європейська інтеграція, співпраця з Росією впливатимуть на хід виборчих перегонів. Українська влада, президент останнім часом повністю завалили європейський напрямок зовнішньої політики. Хоча варто пригадати, що Кучма став президентом саме з програмним гаслом європейського вибору, однак його каденція завершується дужу серйозним креном у євразійський бік. Загалом кандидати, які не мають достатньої підтримки виборців в Україні, шукають її за кордоном. Шукають провідних політиків, котрі б змогли скласти їм протекцію у їхній виборчій кампанії. Це дуже характерно у першу чергу для Януковича, ктрий намагається знайти прихильність російського лідера. Водночас прихильність Януковича до Росії не є щирою, бо, наприклад, як справа доходить до приватизаційних процесів, то ми не раз були свідками того, як інтереси багатьох російських конкурсантів, які брали участь в Українських тендерах були фактично проігноровані. Згадати хоча б історію з приватизацією «Криворіжсталі». Тож у жодному випадку ми не повинні переоцінювати зовнішній фактор. Ми були свідками, як провалилися на останніх парламентських виборах проекти російських політтехнологів. То на мою думку, головну роль в програмах кандидатів гратиме внутрішня політика».

Водночас пан Осташ переконаний, що після виборів, може з'явитися реальна можливість вивести доволі мляву українську зовнішню політику на якісно новий рівень. Зкрема, докорінно змінити взаємини Єкраїни з Європейським Союзом. Ігор Осташ:

«Досі з боку українського уряду відбувалася лише імітація європейської інтеграції. Окрім того, останніми роками наші відносини з ЄС супроводжувалися значною степенню недовіри до українського уряду й у першу чергу – президента. Ми бачили, як згортаються двостороні взаємини з багатьма європейськими країнами. Зараз ключове питання взаємини України з ЄС полягає в тому, якими будуть президентські вбори в Україні. Якщо вони пройдуть прозоро й демократично, якщо це визнає ОБСЄ, то ми можемо сподіватися на новий рівень довіри, якісно новий рівень відносин. Якщо новий президент реально працюватиме на європейську інтеграцію, то не виключено, що процес вступу України до ЄС буде синхронізовано з аналогічними процесами в Болгарії та Румунії. А поки що Європа з надією очікує результатів президентських виборів в Україні».

Свою думку щодо того, яких змін зазнає Україна після президентських виборів висловив на прохання «Німецької хвилі» відомий німецький есперт з питань Східної Європи професор Ґергард Зімон. У своєму прогнозі він вирішив зосередитися лише на двох кандидатах-фаворитах: Вікторові Ющенку та Вікторові Януковичу:

«Ми вважаємо, що Ющенко рішучіше налаштований на реформи, причому в багатьох галузях. У першу чергу, звичайно ж, у економіці, зокрема, що стосується більшої прозорості на ринку, вільної конкуренції. І це в кінцевому етапі означатиме – відхід від олігархічної монополії. Янукович значно сильніше залежний від олігархів, міцніше з ними зв'язаний. Поки що він не подав якогось сигналу, що готовий проводити докорінні економічні реформи, принаймні цього не помітно в його програмах. А що стосується зовнішньополітичного курсу після виборів, то за президентства Януковича, Україна значно сильніше орієнтуватиметься на євразійський чи російський курс. Ющенко, звичанйно ж, більшої підтримки шукатиме на Заході. Тобто він знову візьметься за реалізацію західного курсу держави, за який виступав і Кучма, хоча лише на словах. Водночас ми не повинні перебільшувати поляризації курсів двох можливих президентів. Бо зрозуміло, що Ющенко, наприклад, повинен буде брати до уваги політичні інтереси населення сходу України, яке дотримується здебільшого проросійської налаштованості».

Припустимо, що вибори відбулися й вони пройшли демократично, чи принаймні так, що Захід «акцептував» їхні результати. Що далі повинна здійснити Україна, її керівництво, аби поглибити процес інтеграції з Європейським Союзом? Ґергард Зімон вважає так:

«Слід досить активно проводити економічні реформи під загальним гаслом «Більше ринку, менше держави!» Більше позорості в економіці, у формуванні державного бюжету. Боротьба з корупцією. Зрозуміло, що її не можна викоренити за кілька років, але кожен найменший успіх у цій справі приноситиме значний позитивний результат. Зміцнення громадянського суспільства, забезпечення свободи слова. Останнє для нового президента здійснити буде відносно легко і це не вимагатиме жодних фінансових видатків: лише відмовитися від «цінних вказівок» згори та від відкритого і прихованого тиску на ЗМІ. Не таємниця, що за останні роки тиск на мас-медіа в Україні ставав чимраз сильнішим. Тож преса і саме суспільство повинні повернутися до плюралізму. Керівництво держави не повинне боятися ні критики, ні опозиції. Демократично обраний президент, демократично сформований уряд повинні внутрішньо бути готовими до критики. Відкритість України на Захід повинна набирати щоразу глибших і конкретніших обрисів. Всі ми знаємо, що Європейський Союз занадто стримано ставиться до євроатлантичних прагнень України. Тож слід активізувати процес зближення, це – справа обопільна».

Якщо Україна робитиме все добре, чи зможе Брюссель і надалі ігнорувати Україною.

«Логічно було б відповісти «ні». Але ми знаємо, що політика на практиці далеко не завжди слідує за логікою. Я ще добре пом'ятаю укладання останнього порядку денного ЄС, коли йшлося про майбутні переговори з Туреччиною про вступ. Треба поставити питання так: чи в стані Євросоюз думати водночас і про реальне членство інших держав. Тому, враховуючи реальний стан справ, важко поки що говорити про дійсне членство для України. Я б порадив Києву не впиратися саме в це питання, не бути ним загіпнотизованим, як кролик удавом. Україні треба чіткіше для себе самої вирішити питання: у яких пунктах їй необхідна співпраця з ЄС, де потрібне тісніше зближення. Україна повинна сама себе презентувати так, щоб ні в кого не було сумніву, що вона належать до Європи, навіть незважаючи на те, що ЄС залишаєтьяс глухим до її прохань і не вносить українського питання у свій порядок денний».

Тож якщо Україні вдасться домогтися успіхів у внутрішньополітичних справах: в екноміці, в побудові громадянськго суспільства, забезпеченні прав людини, досягненні європейських стандартів – то Євросоюзу буде чимраз складніше вімовляти Києву в перспективі повноцінного членства. Якщо, звичайно ж, Україна від цього бажання не відмовиться. І це питання на думку пана Зімона не є з царини іронії. "Адже ми самі зараз не знаємо у якому напрямку розвиватиметься ЄС", - підкреслив пан Зімон. І чи не станеться так, що через якийсь час сила привабливості Євросоюзу стане значно меншою, аніж вона є нині.

Любомир Петренко