1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Причини кризи політики європейської інтеграції

Політика європейської інтеграції потрапила у глибоку кризу, виходу з якої шукають на саміті в Брюсселі глави держав та урядів ЄС. Саме цій темі присвячено більшість коментарів у німецькій пресі. Газета TAGESSPIEGEL у своєму коментарі намагається проаналізувати причини кризового стану:

У цій Європі урядових бюрократів загальний добробут досі впихається в концепцію національних комірок, тому роками на центральному політичному полі панує шалений штиль. Лише так могло дійти до того, що хоч і було створено великий внутрішньоєвропейський ринок, але не вироблено жодних законів, які б запобігали демпінгу та уникненню оподаткування. Лише тому досі не вироблено жодної серйозної європейської зовнішньої політики, жодної спільної політики наукових досліджень чи спрямованої на майбутнє енергетичної політики тощо.

Зазначає TAGESSPIEGEL і веде далі:

Досі існують такі гротескні пункти в бюджеті ЄС, як аграрні субсидії чи абсурдна і несправедлива пільга Великобританії для внесків до спільної скарбниці. Політика європейської інтеграції не тому потрапила в кризу, що громадяни виявилися нездатними зрозуміти наміри своїх урядів. А якраз навпаки: уряди не можуть засвоїти уроку, отриманого із відхилення народом бюрократичного проекту Конституції, – вважає Tagesspiegel.

Газета SÜDDEUTSCHE ZEITUNG у своєму коментарі вказує на прорахунки Брюсселя в політиці розширення ЄС:

Ні, гра ще не скінчилася, європейські політики повторюють знову й знову слова про необхідність продовження процесу розширення ЄС. Необхідно, аби Румуни та Болгари не втрачали надії, що через півтора року вони вступлять до Євросоюзу, інакше це зашкодить справі стабілізації на Східних Балканах. Хорватія теж повинна вірити, що вона заслужить шанс урешті-решт показати всім країнам колишньої Югославії правильну дорогу на Захід. І, звичайно, ніхто не бажає посягати на дату 3 жовтня 2005 року – ключовий день, коли розпочнуться переговори з Туреччиною про вступ, -

пише SÜDDEUTSCHE ZEITUNG і звертає увагу на такий момент:

Але насправді в політиці Європи щодо майбутнього розширення вже давно відбуваються радикальні зміни. Вітер змінився: референдуми у Франції та Нідерландах були водночас індикаторами громадської думки щодо розширення меж Євросоюзу. Їх можна трактувати як протести знизу проти „гри без меж“, що її європейські уряди вестимуть і під час саміту в Брюсселі, – вважає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

Про можливий вплив нафтогону Баку-Тбілісі-Джейхан на зовнішню політику Євросоюзу читаємо в коментарі газети GENERAL-ANZEIGER:

Дуже часто реальні та уявні страхи європейців звужують їм поле зору на міжнародний простір та його драматичні зміни. Інакше б вони значно швидше усвідомили, що таке глобалізація насправді, і що Європа не має іншого вибору, окрім як реагувати відкрито й активно на виклики часу. Візьмемо один із свіжих прикладів: відкриття нового нафтогону, який зв“язав кавказький регіон безпосередньо з турецьким середземноморським портом Джейхан, європейці сприйняли не дуже серйозно.

Стверджує GENERAL-ANZEIGER і наводить такі цифри:

Варто зазначити, що нафтогін передбачає перегонку щодня майже двох мільйонів барелів нафти або ж 50 мільйонів тонн щороку. Тривалість його експлуатації - 40 років. Такий нафтогін безумовно спричинить докорінні зміни в регіоні. У першу чергу – в Азербайджані, чий авторитарний лідер вів за нафту гру з високими ставками. Нині він втішається господарським бумом, неймовірним економічним підйомом в країні. Якщо цим вдасться правильно розпорядитися, то користь отримає як країна, так і населення, дві третини якого поки що перебувають за межею бідності. Водночас Азербайджан належить до 20 найкорумпованіших держав світу.

Підкреслює GENERAL-ANZEIGER і продовжує:

Але увагу слід звернути на те, що нафтогін посилить незалежність кавказьких республік від Москви. Водночас там зросте вплив Сполучених Штатів, незалежно від того, чи в цих країнах правлять диктатори, чи там процвітає демократія. Так, у полі напруги між США, Росією, Китаєм та Європейським союзом виникає новий геополітичний центр, про який ми ще багато почуємо. В першу чергу це призведе до послаблення позицій Росії, її нафтова промисловість зазнає прикрих ударів. Така ситуація не залишиться без наслідків і для відносин між Західною Європою та її східними сусідами. І це можна буде назвати уроком глобалізації та її наслідків, – вважає GENERAL-ANZEIGER.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко