Пристрасті довкола «рятівної парасольки» для євро | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 29.03.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Економіка

Пристрасті довкола «рятівної парасольки» для євро

Фонд порятунку євро має збільшитися після того, як Німеччина припинила цьому опиратися. Наскільки? Це європейські міністри фінансів вирішуватимуть у п’ятницю.

Єврокомісар з валютних питань Оллі Рен вважає, що європейський рятівний фонд має становити 940 000 000 000 євро. «Це має нам допомогти подолати сумніви щодо нашої волі подолати кризу», - сказав напередодні єврокомісар. Водночас з Берліна надійшов інший сигнал: 700 мільярдів євро має вистачити. Канцлер Німеччини Анґела Меркель виступає за комбінування теперішнього тимчасового фонду EFSF з новим постійним фондом ESM від літа. Раніше упродовж тривалого часу і канцлер ФРН, і німецький міністр фінансів Вольфганг Шойбле відхиляли ідею збільшення обсягу рятівного фонду. Однак тепер вже всі міністри фінансів країн єврозони погоджуються, що фінансовим ринкам потрібен чіткий сигнал.

Чи вистачить на Іспанію та Італію?

Якою зрештою має бути сума? На це запитання не так просто дати відповідь, вважає Ґунтрам Вольфф з брюссельського центру «Bruegel». Фінансовий експерт зауважив, в інтерв'ю DW, що головне завдання міністрів фінансів – одержати довіру. Обсяг рятівного фонду залежить насамперед від того, «які проблеми ця рятівна парасолька має владнати. Нині йдеться насамперед про сигнал для міжнародних інвесторів, що порятунок євро – це серйозно», - зазначив аналітик. Утім існують сумніви, чи взагалі залишатиметься ця конструкція адекватною, якщо доведеться рятувати ще й Іспанію та Італію. «Дедалі більше людей сумніваються у цьому», - каже Вольфф. Як відомо, державний борг Італії становить нині близько 1,8 трильйона євро.

Американський міністр фінансів Тiмоті Гейтнер вимагає від європейських міністрів фінансів більшого. Американський рецепт полягає в тому, щоб надавати кризовим країнам необмежену суму грошей. Однак на це європейці поки що не погоджуються. І правильно, вважає Ґунтрам Вольфф. Адже за умов необмеженої фінансової підтримки у країн, що тонуть в боргах, зникне стимул здійснювати непопулярні реформи та заощаджувати. «Потрібно і в Іспанії, і в Італії проводити структурні реформи, аби цим двом країнам краще вдалося з їхньою економічною структурою вижити в валютному союзі», - каже фінансовий експерт. Тому, переконаний Вольфф, європейським міністрам фінансів весь час доводиться балансувати між надійними обіцянками порятунку і політичним тиском на кандидатів у банкрути.

Питання психології

Рятівний фонд багато в чому пов'язаний з психологією, вважає генеральний секретар Організації економічної співпраці та розвитку Анхель Ґурріа. Він вже протягом року вимагає рятівний фонд. Розрахований на трильйон євро, аби справити сильне враження і на чутливі ринки, і на інвесторів. Свій рецепт він оприлюднив у Брюсселі під час переговорів з єврокомісаром з валютних питань Олі Реном: «Якщо маєш справу з ринками, то потрібно діяти рішуче. Якщо ринок очікує 50, вимагаючи 70, то дай йому 100. Тоді ринок не сумніватиметься, що у тебе є воля та можливість». Чим більша «рятівна парасолька, тим менш ймовірно, що вона взагалі знадобиться», вважає Ґурріа.

Схваленням злиття рятівних фондів EFSF і ESM Німеччина прокладає шлях до додаткового джерела коштів. Міжнародний валютний фонд у Вашингтоні та група 20 найважливіших індустріальних країн погоджуються на додаткову допомогу для Європи лише, якщо ЄС сам матиме достатньо грошей.

DW.COM