1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Природний газ - зброя 21-го століття

Європейські газети продовжують коментувати російсько-український газовий конфлікт. Французька газета Le Monde пише:

Це перше оголошення війни 21-го століття. Одна країна перекрила енергопостачання іншій, оскільки та не підкорилася її вимогам. Росія, найбільший у світі виробник газу, скористалася блакитним паливом як зброєю. Разом з економічним піднесенням у Китаї та Індії сировина перетворилася на зброю економічного залякування, якщо навіть не масового ураження. Намітилися нові геополітичні розклади: багаті на енергоносії країни, як, наприклад, Росія, опинилися в позиції сильного, а покупці змушені вдаватися до дипломатичних прийомів, аби забезпечити своє енергопостачання, як це робить, наприклад, Китай відносно країн Африки та Близького Сходу. Європа належить до табору споживачів і не на жарт стурбована. Поки що не слід боятися, що їй не вистачить енергоносіїв. Київ обіцяє не чіпати призначений для Європи газ, який транспортується через її територію. Та й це було б порушенням угод, що перевело б конфлікт у зовсім іншу міжнародну площину. В цьому Україна не зацікавлена. Але абсолютно зрозуміло, що Київ всіма силами намагається отримати допомогу від Європи в боротьбі з російським ведмедем, - пише газета Le Monde.

Австрійська газета Salzburger Nachrichten зауважує:

Боротьба за газові запаси, яких, за підрахунками експертів, ще має вистачити на найближчі 160 років тільки розпочинається. Суперечка між Росією та Україною - лише початок того, що може розгорнутися в майбутньому, а саме – безжалісне змагання континентів за запаси газу. Значні поклади енергоносіїв розташовані передусім у тих регіонах світу, де постійно точаться війни, яким загрожує тероризм, етнічні, соціальні та релігійні конфлікти: Близький Схід, Центральна Азія, Північна Африка. Так, Іран перебуває на другому місці в світі за обсягами покладів газу. У майбутньому не лише цар Путін триматиме руку на газовому крані й холоднокровно поповнюватиме свою скарбницю, - прогнозує газета Salzburger Nachrichten.

Нідерландська газета De Volkskrant продовжує тему:

На початку 21-го століття роль арабських країн перебрала на себе Росія, яка є найбільшим у світі виробником газу і другим після Саудівської Аравії постачальником нафти. Теза, яка діяла 1973-го року, не втратила свою актуальність і сьогодні: енергоносії - це політика. Без них не працює жодна економіка, зупиняються коліщата сучасного суспільства. Той, хто контролює нафтовий або газовий кран, тримає у своїх руках потужну зброю. (...) Четверта частина газу, якого потребує Європа, сьогодні надходить з Росії. І на цьому все не завершиться. Цілком імовірно, що за газ доведеться платити не тільки доларами. Тому зараз вкрай важливо диверсифікувати джерела енергопостачання і таким чином зменшити ризик залежності, - наголошує газета De Volkskrant.

Швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung дотримується такої думки:

Путін не може розподіляти енергоносії абсолютно як йому заманеться. З одного боку, він може тиснути на таких економічно слабких сусідів, як Білорусь, Україна або Грузія. З іншого - Москва залежить від мільярдних валютних надходжень від продажу нафти та газу за кордон, без яких сьогоднішній російський державний бюджет не профінансувати. Зацікавленість Росії у подальшій інтенсивній торгівлі газом та нафтою Європа та США мають використати для того, щоб виступити в ролі посередника в газовому конфлікті між Москвою та Києвом. Але в довгостроковій перспективі для всіх тих країн, яким не пощастило з покладами газу та нафти, існує лише один рецепт, як можна уникнути небажаного тиску, під який нині потрапила Україна. Вони повинні деверсифікувати і модернізувати власне енергозабезпечення, - читаємо в газеті Neue Zürcher Zeitung.

Газета Luxemburger Wort коментує:

Президент Володимир Путін показав своє справжнє обличчя: екс-шпигун КДБ, який все ще мислить категоріями холодної війни, перетворився на непередбачувану помісь царя та генсека КПРС. Газова криза засвідчила, що Росія досі не змирилася з розвалом радянської імперії. Це не має нічого спільного з російською душею. Йдеться виключно про збереження влади путінських апаратчиків, що засіли в Кремлі. І роблять вони це за рахунок справжньої, живої демократії, якою стала Україна. На відміну від Росії, яка за своїм духом все ще залишається червоною, Україна завдяки помаранчевій революції зуміла зробити стрибок з холодної війни у 21-е століття. Можливо у газовій суперечці певну роль відіграє і заздрість Москви відносно її слов’янського брата. Як би там не було, Європейський союз та велика вісімка, де нині головує Росія, повинні закликати Москву до порядку. (...) Брюссель та Вашингтон мають продемонструвати Києву, що Україна може розраховувати на ЄС, США та НАТО, - пише газета Luxemburger Wort.

Огляд преси підготував Володимир Медяний