1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Призупинення переговорів про вступ Туреччини до ЄС: історична помилка чи виправданий крок?

Серед провідних тем у коментарях європейської преси залишається смерть чилійського диктатора Августо Піночета й „справа Литвиненка“. Видання коментують також рішення Євросоюзу частково призупинити переговори про вступ з Туреччиною.

Польська Rzeczpospolita вважає, що „Піночет не був суто негативною фігурою“ і пояснює:

Його заслуга полягає в тому, що він використав свою диктатуру для реформ, які принесли Чилі добробут і динамічний розвиток. Владу він віддав у 1990 році після референдуму, на якому за нього проголосували немалі 40 відсотків голосів, що означає, що навіть після 17 років диктатури його все ще підтримувала значна частина суспільства. Піночет же визнав результати референдуму й відійшов від справ, що є досить незвичним для диктатора, - аргументує Rzeczpospolita.

Угорська газета Nepszabadsag більш докладно аналізує економічну політику Піночета.

Прибічники неоліберального економіста Мілтона Фрідмана окупували міністерства. Вони відкрили ринок, провели приватизацію, знизили мито й державні витрати. Держава не гребувала тим, що втручатися у справи економіки. Нова структура не принесла добробут, все було жорстким перерозподілом доходів. Чилійська економіка лише в наші дні досягла стабільності, - вважає Nepszabadsag з Будапешта.

Видання Luxеmburger Wort поділяє цю думку:

Дуже дорого коштувало це так часто згадуване економічне зростання в еру Піночета. Соціально непідкріплений неолібералізм приніс широким верствам населення бідність і безробіття. Цей факт переважує багато що, особливо на тлі того, що сам Піночет загріб у ті часи не один мільйон доларів, - нагадує Luxеmburger Wort.

До іншої теми. Італійська La Repubblica коментує рішення міністрів закордонних справ країн ЄС частково призупинити переговори про вступ Туреччини до спільноти:

ЄС частково заморожує переговори з Туреччиною, не забираючи всі надії у прибічників вступу країни до Євросоюзу. А головуючій нині в ЄС Фінляндії вдалося досягти чуда, а саме досягти одного голосу європейських країн з такого питання, де раніше спільнота чітко поділялася на два ворогуючі табори, - читаємо в La Repubblica.

Турецька газета Milliyet переконана, що проєвропейські позиції в Туреччині вдалося посилити:

Число пунктів, за якими призупинено переговори не було збільшено, їх залишилося тільки вісім. Грекам-кіпріотам не вдалося сприяти їхньому збільшенню. А вже у січні міністри займатимуться справою відкриття морського порту на півночі Кіпру. Це перший крок у напрямку до послаблення ізоляції турецької частини острову. У такий спосіб для Анкари стає можливим переосмислити свою позицію щодо відкриття портів для греків у Кіпрі, - аргументує стамбульське видання Milliyet.

Тим часом іспанська газета El Pais вважає, що рішення глав МЗС шкодить не тільки Туреччині, а і Європі.:

ЄС справляє у дуже складній ситуації враження, ніби він відхиляє цілий ісламський світ. Знайдений нині компроміс не є вирішенням проблеми, як у майбутньому обходитися з Туреччиною. Слід було б також задуматися над тим, як виглядатиме ця країна через 10 років, якщо вона й надалі розвиватиметься такими темпами, як тепер, - пише El Pais

Газета Politiken з Данії продовжує думку:

На Близькому Сході і в Центральній Азії є багато конфліктів, розвиток яких має неабияке значення для майбутнього Європи. Тому це мало би бути в європейських інтересах, підтримувати ті сили, які роблять ставку на демократію, а не на конфронтацію, на торгівлю, а не на Священну війну. Відтягувати вступ Туреччини до ЄС, щоб досягти поступок у певних питаннях – це одне. Але іншим може стати упущений історичний шанс. Якщо політики з країн Європейського союзу ще не „доросли“ до виконання такого серйозного завдання, то історія їм цього не пробачить, - підсумовує видання Politiken з Копенгагена.

Багато німецьких газет продовжують коментувати розслідування у справі про вбивство Олександра Литвиненка Süddeutsche Zeitung, зокрема, пише:

Ця справа набирає таких обсягів, які вже мали б потроху непокоїти російського президента Володимира Путіна. У політичних відносинах між Москвою і Лондоном температура опустилася вже набагато нижче нульової позначки. Та й німецька канцлер вже зробила попереджальний жест у східному напрямку. Усередині самої Німеччини підсилюються неприязні настрої стосовно Росії. Всі відомі кліше виходять на перший план. Це той момент, коли знову закрадаються сумніви щодо демократичних і державно-правових засад в російському суспільстві, - наголошує Süddeutsche Zeitung.

„Якщо десь і комусь була вигідна смерть Литвиненка, то це Москві“, починає свій коментар видання Westfälischer Anzeiger:

Адже йдеться не просто про якогось колишнього агента російської ФСБ. Його робота вже впродовж багатьох років ішла в розріз із кремлівськими інтересами, була навіть спрямована проти його колишніх командирів. Дивним залишаються однак передусім обставини всієї справи. Сліди полонію у Лондоні й Гамбурзі, розпорошені в такий, що все якось занадто чітко вказує на московський напрямок. Це пахне або дилетантизмом, або ж помстою ще якихось колишнїх ФСБшників, - припускає Westfälischer Anzeiger.

  • Дата 12.12.2006
  • Автор Огляд європейської преси підготувала Леся Юрченко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALrP
  • Дата 12.12.2006
  • Автор Огляд європейської преси підготувала Леся Юрченко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALrP