1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

По слідах ”помаранчевої революції”

Німецька преса підбиває підсумки ”помаранчевої революції”. Газета ТАҐЕСЦАЙТУНГ, зокрема, пише:

Як добре, що все вже позаду. Міністри закордонних справ країн-членів НАТО вважають, що Україна не стане причиною загострення стосунків між Сходом і Заходом. Їхній російський колега запевнив, що Москва, звісно, не збирається вказувати напрямок руху своєму сусідові. А Європейський Союз зі свого боку пропонує план дій для розвитку стосунків з Украъною. Однак така видимість миру викликає сумніви. Всупереч своїм гарним промовам Москва надзвичайно чітко заявила про свої інтереси щодо України. Якщо ЄС справді хоче протиставити щось цим російським претензіям, то повинен сам зробити перший крок назустріч Україні, - зазначає ТАҐЕСЦАЙТУНГ.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ іронізує:

Володимир Путін поцілував в Україні принца, а отримав натомість жабу. Що частіше він приїздив напередодні виборів до Києва, щоб обійняти промосковського кандидата в президенти Януковича, то більше він шкодив йому. Тепер Янукович у відпустці, його здобуту нечесно перемогу анульовано, опозиція і представники влади погодилися на компроміс і без нього. Путін зазнав поразки. Гнів та образи спікера парламенту Гризлова, котрий ще й досі називає повтор другого туру виборів в Україні “незаконним”, є лише приглушеним відлунням гніву Путіна, -

зауважує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ. Далі газета аналізує роль Європи у врегулюванні політичної кризи в Україні:

Натомість європейці досягли тактичного успіху. Компромісний пакет, на який минулої середи погодилися президент Кучма та лідер опозиції Ющенко, (...) було погоджено з допомогою європейських посередників. Те, що обидві сторони погодилися на “європейську” модель, тобто збалансованість замість цілковитої перемоги якоїсь однієї сторони, те, що при цьому бажання Росії взагалі не бралися до уваги, засвідчує передусім, що ті, хто зараховув Україну до великоросійської гегемоніальної сфери, не брав до уваги позицію самої України. А вона у ці ігри більше не грає, - констатує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Тему продовжує газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД:

Незалежно від того, їде Володимир Путін до Індії чи до Туреччини, є країна, котра його постійно переслідує: Україна. З точки зору Москви, Захід знову зазіхнув на пострадянську імперію. Однак цього разу він відтяв собі найбільш ласий шматок: Україну, саме Україну, частину слов”янського осередку. Російський президент програв битву. Путін передчасно поставив на провладного кандидата Віктора Януковича, на організовану зміну влади за російським зразком. Однак сталося не так, як гадалося, і Путін, а з ним і вся Росія почуває себе приниженою через втрату цього трофею, що дістався Заходу.

Далі ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД розмірковує, чи лише один Путін винен у власному програші:

Це було б занадто просто. Захід повинен по можливості уникати подачі подій в Україні як свого тріумфу. Протягом останніх кількох тижнів у Москві вдаються до дедалі гостріших слів. Хоча Путін ще не грюкав по трибуні черевиком, яке це 1960-го року зробив в ООН Микита Хрущов, однак часом видається, що він ледве стримується від подібного вчинку. Від його тону віє холодом. Минулого тижня Путін дорікав Заходу, що той поводиться з країнами колишнього східного блоку як з колоніальними регіонами. (...) Було б помилково вважати слова Путіна простим відлунням грому, яке затихне до наступної зустрічі на найвищому рівні. Розширення НАТО, операція в Сербії, зміна влади в Грузії – усе це Москва, хоча й з болем, могла б пережити. Однак якби Україна справді остаточно переорієнтувалася на Захід, це поставило б під загрозу основи російської зовнішньої політики, а саме: інтеграцію пострадянських країн, так званого ближнього зарубіжжя, до російської зони впливи – з перспективою відтворення великої імперії.

Далі ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД робить такий висновок:

Панування за радянським зразком відходить у минуле. І це добре. Однак не можна недооцінювати реакцію Москви. За Україну доведеться ще дорого заплатити. Вже й раніше Росія отримувала “відступні” за свої поразки. Наприклад, за розширення НАТО на схід їй надали особливого статусу в раді НАТО-Росія. Не слід також забувати і про мовчання Заходу щодо Чечні в обмін на готовність Путіна до співпраці після терактів 11 вересня. Росія почувається знову відстороненою – і це становить проблему, - вважає газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук