1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Пояс від Києва до Рабату

Теми нинішнього огляду преси – підсумки візиту міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра до країн Північної Африки, а також перша річниця перебування Анґели Меркель на посаді федерального канцлера. Газета Frankfurter Allgemeine Zeitung зазначає, під час робочої поїздки Штайнмаєра до Марокко, Алжиру, Лівії і Тунісу в центрі уваги була співпраця ЄС із країнами цього регіону у рамках європейської політики сусідства:

„Які очікування країни Північної Африки пов’язують із Європейським союзом?” -, взялися запитувати журналісти Штайнмаєра по його поверненні до Німеччини. „Надто високі”, - з усмішкою відповів міністр. П’ятиденна поїздка засвідчила, що кожна з країн, які він відвідав, очікує до себе особливого ставлення з боку ЄС з огляду на певні успіхи у своєму розвитку. При цьому вони забувають про один дуже важливий принцип європейської політики сусідства: вона передбачає рівнозначний розвиток відносин зі всіма країнами-сусідами. Тим часом у Лівії Штайнмаєру натякали на те, що за відмову від підтримки тероризму очікують особливого визнання і преференцій. В Алжирі німецькому гостю розповідали, що західні партнери не оцінили належним чином тих зусиль, яких уряд цієї країни докладає до подолання кривавого внутрішнього конфлікту з ісламськими радикалами. У Марокко пишаються своїм курсом модернізації та відкритості і очікують від Брюсселя привілейованого партнерства”, -

зазначає Frankfurter Allgemeine Zeitung і веде далі:

„Спільним у країнах Північної Африки є лише побоювання, що Європейський союз після свого останнього масштабного розширення приділятиме дедалі більшу увагу співпраці зі східними сусідами. Дарма, що ця „більша увага” слугуватиме лише меті задовольнити, скажімо, Україну або Грузію, вгамовуючи їхні амбіції щодо вступу до Євросоюзу. У багатьох розмовах Штайнмаєру доводилося чути такі міркування. У відповідь глава німецького МЗС запевняв своїх північноафриканських колег у тому, що повідомить про їхню стурбованість у Брюсселі. Міністр закордонних справ Марокко своє бачення європейської політики сусідства вклав у символічний образ: ця сусідська ініціатива, на його думку, має бути „поясом, який би обперезавши Європейський союз, об’єднав би сусідів спільноти від Рабату до Києва. При цьому він додав, що домогтися ефективності такої політики можна лише у тому разі, якщо вона буде рівнозначною для всіх партнерів, як на сході, так і на півдні”, - пише Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Звернемося до другої теми огляду. Днями виповнюється рік, відколи Анґела Меркель стала федеральним канцлером. Із цієї нагоди німецькі видання підбивають проміжкові підсумки роботи коаліційного уряду, а також оцінюють успіхи першої жінки на канцлерській посаді. Для оглядачів газети Die Welt Меркель лишається „політиком-загадкою”:

„Якою є справжня Анґела Меркель? Чого вона хоче, які позиції відстоює? Про це запитують себе всі, хто стежив за блискавичною політичною кар’єрою цієї жінки зі Східної Німеччини, яка пройшла шлях від помічниці речника міністра у тимчасовому уряді НДР до федерального канцлера об’єднаної Німеччини. Нині, після першого року жіночого правління в країні вимальовується перша відповідь: справжньої Меркель немає. Вона існує лише у певному часі і лише у ролі, яка пасує до цього часу. Часи змінюються і ролі також, а з ними і сама Анґела Меркель. Це трохи пахне опортунізмом. Але насправді це дещо інше – це стратегія виживання. Винайди себе наново і ти залишишся на плаву”, -

зауважує Die Welt і наводить приклад останньої політичної мутації Меркель:

„Перед тим як Меркель стала канцлером, вона користувалася іміджем рішучого реформатора. У ніч виборів все раптово змінилося: і коаліційний партнер, і політична метафорика. Пропагували гігантські зміни, а вийшло так, що кожен ліліпутський крок дається через силу. Екзистенційним питанням для Меркель було не „як реформувати країну”, а „що я взагалі в змозі зробити?”. Таким чином рішуча реформаторка перетворилася на гнучкого прагматика”, - констатує Die Welt.

Мюнхенське видання Süddeutsche Zeitung веде далі:

„Анґела Меркель знає, що вона інша, ніж її попередники на посаді. Вона, звісно ж, помічає, що політики навколо неї дивуються її стилеві керівництва. Однак кожен має робити справу так, як йому до снаги. Досі їй все вдавалося, на подив багатьох. Вона мислить системно, спостерігає за людьми, аналізує їх та намагається ними маніпулювати. Вона намагається поглянути на ситуацію очима іншої людини, при чому настільки захоплюється роллю іншої людини, що забуває про свої власні цілі. Вона розглядає всіх політичних гравців як піддослідних мишей. Якщо миші у заданій ситуації поводяться не так, як очікувала дослідник Меркель, вона коригує свою гіпотезу, але не міняє самих мишей”, - образно підсумовує Süddeutsche Zeitung.

  • Дата 20.11.2006
  • Автор Огляд преси підготував Євген Тейзе
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALrf
  • Дата 20.11.2006
  • Автор Огляд преси підготував Євген Тейзе
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALrf