1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Похорон великого сина католицької церкви

У п”ятницю в Римі в крипті Собору святого Петра було поховано Папу Римського Івана Павла Другого. На траурну церемонію прибули близько двохсот глав держав та урядів, до італійської столиці з усіх куточків планети попрощатися з Папою приїхало близько трьох мільйонів прочан.

Деревяна труна Папи Римського

Дерев"яна труна Папи Римського

У сьогоднішній спеціальний випуск журналу Фокус ми включили розповіді наших кореспондентів з України та Польщі, враження прочан, які прибули до Риму на похорон Папи Римського, а також спогади українського кардинала Любомира Гузара. А почнемо ми з розповіді кореспондента ”Німецької хвилі” у Римі Тетяни Карпенко:

Уже о п”ятій ранку біля поліцейських постів, що контролювали вхід на Площу святого Петра, зібралися довгі черги віруючих. Ці люди спали просто неба на сусідніх вулицях, щоб таки потрапити на площу. Вона вміщує всього 300 тисяч, а бажаючих потрапити туди було кілька мільйонів. Лише о 9 годині прочан пропустили, і вже якраз в цей час почали збиратися високі гості. Впадало в око, що всі високі гості, включаючи американського президента Джорджа Буша, були без охорони. Коли о 10-й задзвонили дзвони і з собору винесли тіло понтифіка, площа буквально вибухнула оплесками. І потім впродовж церемонії прочани аплодували кілька разів, зокрема під час проповіді німецького кардинала Йозефа Ратцінґера, яка була дуже зворушливою. Він зокрема сказав, що Папа ніколи не хотів робити із свого життя таємниці, і залишати його лише для себе, він хотів віддати себе без останку. І все, що він віддав, повернулося до нього у новий спосіб: його любов до поезії та літератури стала значною частиною його місії і надала нової життєвої сили, нової привабливості його проповідям, сказав кардинал.

На площі майоріли прапори різних країн, їх принесли із собою прочани. Причому це були прапори не лише держав, де переважна більшість сповідує католицизм. Були навіть прапори ісламських країн. Переважали, звичайно, стяги Італії та Польщі. Був тут і прапор України. Люди плакали, коли труну Івана Павла Другого заносили до базиліки. Його поховали у так званих Ватиканських гротах, у підземеллі Собору святого Петра. Але прочани цього вже не побачили. Вони були на площі і знову аплодували своєму понтифіку.

Своїми міркуваннями про Івана Павла Другого, його життя, враженнями від Риму діляться ті, хто прийшов вшанувати пам”ять предстоятеля католицької церкви.

”Це – чудова можливість відвідати Рим, молитися разом з мільйонами й побачити як ця маса люду віддає шану цій святій людині. Зараз він на небесах, а ми маємо жити, як жив Іван Павло ІІ”.

”Я пам”ятаю п”ятьох Пап. Іван ХХІІІ був також дуже популярний. Та різниця полягає у тому, що цей чоловік хоч і пересувався у папамобілі, він був ”мобільним” Папою, оскільки він відвідав так багато країн. Він привів Церкву до Церкви. Замість того, аби казати, що всі мають відвідувати Рим, він сам усіх відвідував. І це, на мою думку, було чудово, і тому так багато людей зібралося на його поховання”.

”Два роки тому Папа сказав, що його наступник ще не став кардиналом. Тому не виключено, що це – хтось з нових кардиналів. Водночас це може бути не лише кардинал, а й єпископ і будь-хто, кого захоче Бог. Тому ми зачекаємо й побачимо. Але це складне завдання – бути наступником цієї людини. Та мені здається, що Бог дасть йому для цього свою ласку і Святий Дух допоможе йому це зробити”.

Надзвичайно багато прочан приїхало з Польщі – батьківщини Кароля Войтили:

”Я розумію, що він був Папою, а отже, його серце має бути тут, якщо в нього не було інших побажань. Він був найвеличнішою людиною для всіх.”

А ось італієць, який знайшов свій шлях до релігії:

”Я дуже вражений тим, як провидіння дозволило мені бути присутнім тут у цей історичний момент. Впродовж багатьох років я не належав до церкви, але на прикладі Папи та багатьох інших людей я побачив, що є щось більше у житті. І ось два роки тому я став священиком. Отож, можна сказати, що я – священник Івана Павла ІІ.”

На заході Україні, де найбільші в Україні католицькі громади, також прощалися з папою Іваном Павлом ІІ. Розповідає наш львівський коресполндент Галина Стадник:

У п’ятницю, день похорону понтифіка, на Львівщині, як і зрештою по всій Україні було оголошено днем жалоби. Приспущено державні прапори, не проводилися жодні розважальні заходи, вимкнено святково-декоративну світлову ілюмінацію. У всіх храмах відправлялися поминальні богослужіння. Львів є одним із тих міст, де біль від втрати є особливо відчутним. Мешканці міста добре пам’ятають візит Папи до Львова. Тоді, у червні 2001 року, на зустріч з понтифіком прийшли понад мільйон українців. Він був і залишається в серцях львів’ян авторитетною особистістю: ”Я дуже сумую. Коли він приїздив до Львова, де б він не був, я відвідувала ці місця. Він як другий месія для нашого людства”; ”Це велика людина, я знаю скільки він зробив для всього людства, щоб налагодити добрі стосунки між різними конфесіями, і заради миру в цьому мирі, як він реформував католицьку церкву. Для мене це трагічно. Він є одним з кращих представників усієї християнської релігії.” Щодня, протягом двох останніх тижнів, львів’яни молилися за здоров’я папи, а відтак і за упокій. У четвер, напередодні похорону, львівська молодь, до якої папа був особливо сентиментальний, організувала пішу молитовну ходу на знак шани та прощання з Іваном Павлом ІІ. Понад п’ять тисяч людей зі свічками в руках пройшли десяток кілометрів, зупиняючись на молитву у місцях, куди ступала нога понтифіка. Показовим є те, що далеко не всі учасники ходи є ревними католиками, радше шанувальниками особистості папи. ”Ми дуже папу любимо. Він звільнив світ. Я все молюся за Україну, - казав він. - Молодь України, я тебе люблю. Обов’язково повинні всі віддати шану. То була свята людина”; ”Він дуже багато зробив, щоб поєднати східний і західний світи. Він заслуговує того, щоб віддати йому честь”; "Я йду зараз з людьми, щоб відвести в останню путь Папу Римського, з великим жалем”. У сам день похорону, коли людство проводжало в останню земну дорогу Святійшого Отця, львівські підприємці солідаризувалися у скорботі, призупинивши роботу на п’ять хвилин. Втім, більшість львів’ян спостерігали за панахидою з телеекранів. Жодних поїздок до Ватикану греко-католицька церква не організовувала. За офіційною версією, через фінансову неспроможність. У свою чергу міські депутати вже розглядають можливість назвати одну із центральних площ Львова іменем Івана Павла ІІ, який був почесним громадянином Львова. Згідно з церковним каноном, поминальні святі літургії у католицьких храмах відправлятимуть ще на дев’ятий та сороковий день смерті Папи.

Чимало тих, хто особисто знав і бачив Івана Павла Другого, говорять про те, що він завжди знаходив свій особливий підхід до молоді. Своїми спогадами про перебування Папи Римського в Україні на прохання кореспондента ”Німецької хвилі” Тетяни Карпенко ділиться український кардинал Любомир Гузар:

Покійний Іван Павло Другий мав особливий дар розмов з молоддю. Вони приходили тисячами, мільйонами майже... Тут на День молоді в Римі – хтось говорить про дві тисячі молодих людей – два мільйони зібралося тоді на полі – непроглядні маси. Він умів до них говорити, він якось особливо любив їх. Я пригадую, колись у Львові Святійший отець прийшов змучений вже, це був третій чи може навіть четвертий день його подорожі в Україні. А там було щось близько 400 тисяч людей – головно молоді. Він вмів говорити до молоді, бо молодь давала йому життя. Він прийшов – видно було, що змучений. Відтак пішов до себе, і якось так скріпився, що почав сам співати. Пригадую, що навіть дехто з Заходу, кажуть: ”О! О! То в нас ніхто не співа, а у вас Папа співа”. Контакт з молоддю надзвичайний в нього був. Побачимо, хто буде його наступник, наступний Папа, чи буде мати такий зв”язок з молоддю.

Звичайно, великою втратою стала смерть Кароля Войтили для його земляків у Польщі. На полі під Краковом у день похорону Папи зібралося близько 800 тисяч поляків, щоб стежити за подіями в Римі на величезних телеекранах. Для Польщі смерть Папи стала приводом замислитися над тим, як подолати розбіжності, що існують, як дійти примирення, як жити далі. Ось що розповідає наш варшавський кореспондент Володимир Прядко:

Увесь тиждень прощалися поляки з Папою. За ці дні вони встигали все – і працювати, і молитися, і самоорганізовуватися в спонтанних акціях вшанування пам’яті понтифіка, і влаштовувати дискусії чи посварені політики прислухаються до повчань Папи Римського, чи сама Польща зміниться на краще, чи на довго вистачить поляків бути іншими, вразливішими на несправедливість, на чуже страждання чи на старість.

Більшість поляків сприйняли смерть Папи Римського як втрату близької людини. Дехто навіть спересердя заявив, що ”іншого Папи нам не треба”. Але, це була тимчасова розгубленість, тим більше, що примас Польщі Юзеф Ґлемп заявив від імені поляків, що вони сприймуть будь-якого спадкоємця петрового престолу.

Несподівано активно реагували на сумну вістку з Ватикану молоді люди. Через інтернетні оголошення та SMS-и, вони організовували марші та маніфестації солідарності на вулицях, що носять ім’я Івана Павла ІІ. А у футбольних центрах країни сталося чудо. Роками ворогуючі фанати різних клубів, разом молилися, творили ланцюги замирення, співали улюблену пісню понтифіка ”Барка” ( ”Човен” ) і скандували ”Замирення” та ”Папа в наших серцях”. У зв’язку з цим кілька весняних матчів високого ризику Федерація Футболу проведе під гаслом ”Замирення для Папи”.

Костельні діячі та соціологи не надивуються зміні, що сталася з засобами масової інформації. З ефіру зникли політики, в центрі уваги опинилися прості люди, які часто у прямому ефірі коментують події довкола них і висловлюють свої думки про повчання Папи. Журналісти проявили високий рівень компетентності релігіє_знавства. Папські мотиви з’явилися у формі модних нині культових графітті навіть на стінах парканів та будинків. За графітті такої тематики ніхто підлітків не переслідує, навпаки – у них беруть інтерв’ю, а продавці часто навіть не вимагають з них грошей за фарби. Активізувалися популярні серед молоді гіп-гопові гурти, які фактично започатковують християнський гіп-гоп. Книгарні побили рекорди продажу літератури і самого понтифіка і про нього, кілька найпопуляніших назв додруковуються кількасоттисячними накладами. Від ”маленького” поляка тенденція замирення передалася й до ”великих”. Папа Римський помирив ”вічні непримеренних”, - Валенса і Квасьнєвський здійснили подорож до Риму в одному літаку, чого раніше ніколи не траплялося.

Чи надовго втримається тенденція добра в Польщі ? Чи буде, як завжди – Папа від’їхав і все повернулось на круги своя ? Одна з активісток створення інінціативи ”Вільна Україна” для підтримки помаранчевої революції, студентка Малгожата Волиньчик переконана, що цього разу позитивні емоції поляків збережуться на довше. Тепер поляки справді будуть намагатися бути добрішими людьми, добрими християнами. Тим більше, що в Польщі будуть проводитися постійні заходи, присвячені Іванові Павлу ІІ та його спадщині. Більшість новонароджених цього тижня немовлят отримували ім’я улюбленого Папи – Івана Павла ІІ, Кароля Войтили. У середу в лікарні міста Битом на світ з’явилася трійня – Ян, Павел і Кароль.

Ніхто не очікував приїзду до Риму мільйонів прочан. У переддень похорону чулися думки про можливу паніку, жертви, теракти. Але п”ятниця завершилася без пригод. Літак, який залетів до Риму і в якому за попередніми повідомленнями мала знаходитися вибухівка, був посаджений винищувачами на аеродромі і жодної вибухівки в ньому знайдено не було. Поховання великого сина католицької церкви завершилася без пригод – спокійно, мирно, розважливо. Ватикан уже подякував Італії та місту Риму за добру організацію жалобної церемонії.