Полковник Мамчур: Війна України з Росією фактично йде | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 16.04.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Полковник Мамчур: Війна України з Росією фактично йде

Український військовий льотчик Юлій Мамчур в інтерв'ю DW розповів про те, чому не перейшов у російську армію, і про службу на новому місці.

Юлій Мамчур на аеродромі Бельбек

Юлій Мамчур на аеродромі Бельбек

42-річний полковник Юлій Мамчур очолював Севастопольську бригаду тактичної авіації військово-повітряних сил України. Коли на початку березня українські частини в Криму були блоковані російськими військовими, полковник і його підлеглі зробили "психологічну атаку" - пішли на противника без зброї, співаючи при цьому гімн України. В інтерв'ю DW Мамчур розповів про цей епізод, а також про своє затримання пізніше російськими військовими.

DW: Де ви зараз знаходитесь і чим займаєтесь?

Юлій Мамчур: Я знаходжусь в Миколаєві, займаюся польотами на Су-27. Проходить підготовка бойових дій.

Ви переїхали до Миколаєва з Криму. Як вас прийняли на новому місці?

Чудово. Сім'ї тимчасово розмістили в санаторіях до прийняття рішення про нове місце базування. А особовий склад - холостяки, контрактники - розмістилися в казармі. Все по-військовому нормально.

Вам не пропонували перейти на роботу до Києва?

Ні. Я висловив свою думку, що мені потрібно перебувати на даній посаді поки наш полк, який вийшов з Криму, отримає нове місце базування. Поки я потрібен тут.

Епізод, коли ви без зброї, строєм крокуєте в бік озброєних російських солдат, що захопили військовий аеродром Бельбек, і співаєте гімн України. Чия ця була ідея? Про що ви думали в цей момент?

Напередодні ввечері ми на нараді це обговорювали, а вранці я прийняв таке рішення. Безсонна ніч і рішення прийнято. Я не думав, що це буде мати такий резонанс.

Після цього ви, напевно, відчуваєте підтримку багатьох українців. У чому це проявляється?

В добрих словах, в співчутті. Миколаїв - невелике обласне місто, думаю, воно повною мірою відображає ситуацію в Україні. Люди допомагають чим можуть, щоб ми комфортно почували себе на новому місці.

Тобто героєм ви себе не відчуваєте?

Я не вважаю, що вчинив щось героїчне. Просто виконував свій обов'язок.

Для вас особисто події в Криму стали несподіванкою чи ви бачили, що до цього йде?

Для мене це стало повною несподіванкою. Ніякого утиску російської мови або прав росіян не було. Все це надумано.

Чи могла Україна зупинити розвиток подій, які відбулися в Криму?

Думаю, могла б, але потрібно було починати діяти раніше. Навіть не місяцями, а роками раніше потрібно було проводити більш грамотну політику щодо Криму.

Багатьох турбує, чи буде війна між Україною та Росією. Дехто каже, що вона вже йде. А як ви вважаєте?

На сході України війна фактично йде. Працюють розвідувально-диверсійні групи, підбурюють. Це обличчя сучасної війни.

Якій настрій у ваших колег?

Нормальний. Головне - знайти нове місце базування і забрати з Криму свої літаки. Поки ми забрали з Севастополя лише чотири літаки, причому ті, які потребують ремонту. Ті, котрі можуть літати, нам поки не віддають. Там залишаються ще десятки літаків, серед них - близько десяти літаючих. Зі слів наших братів, які нам вже не брати, в хорошому стані та техніка, яка літає. У них техніка не краще, хоча фінансування армії набагато вище.

Ті, кого ви раніше вважали братами, росіяни, утримували вас кілька днів. Як це відбувалося?

Я сидів в одиночній камері. У перший день фахівці з ФСБ схиляли до переходу на бік Росії. Говорили, що в них армія добре забезпечується. Отримавши відмову, наступні два дні заважали спати, стукали в двері.

Чому ви відмовилися?

Я для себе в перший же день, 27 лютого, прийняв рішення, що ні на які компроміси я не піду. Для мене важливіше мої принципи.

Дивитись відео 02:49

Як українці та росіяни в Німеччині сприймають кризу в Криму

Аудіо й відео до теми