1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Показово політична розправа

Німецьку пресу обурив вирок, винесений колишньому керівникові російського нафтового концерну ЮКОС Михайлу Ходорковському. У вівторок Міщанський суд Москви засудив його до 9 років позбавлення волі. Газета ДЕР НОЙЄ ТАҐ у зв”язку з цим пише:

У процесі проти молодого вискочки, який зі знанням справи зумів використати сум”яття пострадянської епохи, насправді не йшлося про ухиляння від сплати податків та шахрайство. Реально йшлося про підкорення збагаченої у хаотичні часи перебудови імперії. Не в останню чергу йшлося також про нейтралізацію опозиційного голосу, котрий з кількома мільярдами у кишені ставав дедалі впливовішим у Держдумі Росії. Обвинувачувальний вирок у вівторок було винесено не лише Ходорковському. Винним було визнано і саму російську державу: у тому, що там досі існує покірна владі юстиція, а також у тому, що в Росії відсутній поділ на окремі незалежні гілки влади, - вважає ДЕР НОЙЄ ТАҐ.

Газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ висловлює таку думку:

Путін може радіти. Процес був прикладом вибіркового кримінального переслідування. Адже Ходорковський був не єдиним, хто під час ”дикої” приватизації за непевних обставин зумів казково розбагатіти. В одних лише Сполучених Штатах мешкає більше доларових мільярдерів. Однак Ходорковський пішов проти вітру. Він не зумів приховати свої політичні амбіції і виступив на підтримку російських ліберальних партій. Тому Кремль йому не довіряв. Це було послання президента Путіна до всіх підприємців країни, щоб вони поводилися тихо і не наважувалися критикувати його “керовану демократію”, - зауважує МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ.

Газета МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ продовжує тему:

Після краху комунізму здавалося, що і в Росії зрештою зрозуміли, що прогресу можна досягти лише у взаємодії демократичних та економічних свобод. Однак президент Путін від певного часу знову став орієнтуватися на структури, які можна охарактеризувати у ліпшому випадку як елементи керованої демократії. Він форсував встановлення контролю над енергетичними ресурсами, розгромивши концерн ЮКОС. Останнє йому було необхідно, щоб отримати вагомі аргументи в діалозі із західними країнами, а також Китаєм. Самій Росії вирок не принесе жодної користі. Від часу арешту Ходорковського росіяни знову посилено переводять свої гроші за кордон. Правова безпека – це велика цінність та необхідна основа для успішної економічної діяльності. Росія ж розпрощалася з нею, - підкреслює МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

До іншої теми. Газета ЮНҐЕ ВЕЛЬТ аналізує наддержавні утворення на території колишнього СРСР та євроатлантичні перспективи України:

СНД було марною спробою Москви після розвалу СРСР у 1991 році примусово чи добровільно загнати колишні радянські республіки у якийсь відносно вільний каркас. Окрім трьох прибалтійських держав, до нього входили усі країни на території колишнього СРСР, яким, щоправда, так і не вдалося наповнити Співдружність реальним змістом. ЄЕП, котрий благословила Москва, мав би відповідати вищим вимогам. Він мав би сформувати з Росії, Білорусі, Казахстану та України, котра постійно гальмувала свою участь у цьому об”єднанні, єдиний ринок – за прикладом Європейського союзу. Утім з початком громадських протестів в Україні значення ЄЕП також послабилося, -

пише ЮНҐЕ ВЕЛЬТ і веде далі:

Геополітично ризиковане прагення Ющенка, перетворити Київ на натівське місто, отримало благословення США на засіданні міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, що відбулося у литовській столиці наприкінці квітня. Тоді Україна та НАТО підписали угоду, за якою обидві сторони зобов”язалися поглиблювати співпрацю та сприяти зближенню Києва з Північноатлантичним альянсом. Найбільший камінь спотикання на розпочатому Україною шляху до НАТО лежить у Севастополі. Там базується Чорноморський флот Росії, котрий ще з урядом Кравчука підписав довгострокову угоду, згідно з якою Україна надає Москві ексклюзивне право на розміщення своїх баз у Чорному морі аж до 2017 року, -

зауважує ЮНҐЕ ВЕЛЬТ. Далі читаємо:

Щоправда, у самій Україні поривання Ющенка у бік НАТО сприймають неоднозначно. Згідно з опитуваннями громадської думки, на початку квітня тих, що висловлювалися проти членства Києва у Північноатлантичному Альянсі було більше, аніж тих, хто був би за. Тож на шляху України до НАТО слід ще дуже багато зробити, - підсумовує ЮНҐЕ ВЕЛЬТ.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук