1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Поетапна інтеграція до ЄС – шлях для України?

Розширення стало прикладом безпрецедентного успіху Європейського союзу. Але тепер, зважаючи на втому від розширення та несхвалення Конституції, ЄС може стати жертвою власного успіху.

Це станеться, якщо розширення відбуватиметься в тому ж темпі, що й дотепер - пише в коментарі для німецької газети Die Welt депутат Бундестагу Маттіас Вісманн:

Замість переговорів за принципом „все або нічого” в майбутньому можна було б застосовувати модель різношвидкісного й різноякісного членства. Ідеться про подальший розвиток концепції привілейованого партнерства. Уже зараз ЄС має різні ступіні інтеграції, навіть між країнами-членами є суттєві відмінності. Це і валютний союз, членами якого є лише 12 з 25 країн, і Шенгенська угода, до якої теж не всі приєдналися, -

зауважує депутат Вісманн і пропонує такий вихід:

Першим кроком нових кандидатів на вступ могло би бути приєднання до спільної зовнішньої політики та політики безпеки країн ЄС. Це означатиме поступове знайомство з механізмами ухвалення рішень у Європі. Наступним кроком могло б бути приєднання до сфери юстиції та внутрішніх справ. Членство в економічному та валютному союзі теж було б окремим етапом. Останньою фазою була б участь у спільному внутрішньому ринку. Ця концепція, можливо, була б для цікавою для Швейцарії чи Норвегії, які досі відхиляли вступ до ЄС. Так само це може бути перспективою для Туреччини чи України, а також для балканських країн, повноцінне членство яких зараз неможливе, - вважає депутат німецького Бундестагу Маттіас Вісманн.

І знову про Близький Схід. Бельгійська газета La Libre Belgique пише:

За останніми даними, на одного загиблого ізраїльтянина припадають десять ліванців. Терористи „Хезболли” становлять лише десяту частину ліванських жертв. За таких умов можна тільки погодитися з ліванцями й рештою арабів, які сприймають реакцію Ізраїлю як агресію, що „не відповідає обставинам” конфлікту і як „колективне покарання”. Сполученим Штатам не вдасться стабілізувати Близький Схід, якщо вони нададуть Ізраїлю карт-бланш, - вважає La Libre Belgique.

Італійська газета Corriere della Sera звертається до ролі Сирії:

Те, що можна умовно назвати „Операція Дамаск”, почалося зі зміни американської стратегії, яку втім ще треба детальніше вивчити. Надавши Єрусалиму час на наступ у Лівані, Вашингтон дійшов висновку, що бійців „Хезболли” не здолати лише військовою силою Ізраїлю. Якщо Дамаск надає підтримку, він же може і перекрити шляхи поповнення зброї та припасів. Але тоді Дамаск має бути якоюсь мірою залучений до стабілізації ситуації в Лівані. Тобто треба спробувати якось „прив’язати” його до процесу в Лівані, незважаючи на перервані дипломатичні відносини зі США, - пропонує Corriere della Sera.

Тему продовжує австрійська газета Kurier:

Вислів „Це - потвора, але це наша потвора” народився в часи Панамської кризи, але він актуальний і сьогодні. Ще перед війною в Перській затоці 1991 року США прагнули прихильності Дамаска, тобто його пасивності, й отримали її. Угода була вигідною для Сирії, бо вона „отримала” Ліван. Лише мільйон сирійських гастарбайтерів привіз додому немалі статки. В Лівані тепер зростає занепокоєння знову стати розмінною монетою Дамаска. Перепона на цьому шляху не така вже й велика – відмова від підтримки „Хезболли”. Але тоді Бушу доведеться перестати рекламувати Ліван як демократичну модель для Близького Сходу, - пише Kurier.

Французька газета La Croix зазначає:

Несподіваний візит Кондолізи Райс до Бейрута і заяви держсекретаря вказують на вирівнювання позиції США. Але на дамо ввести себе в оману. Ця нова чутливість до відчаю ліванців, цей заклик до „негайного” перемир’я не є початком розбіжностей у поглядах між США та Ізраїлем щодо доцільності операції в Лівані. Обидва уряди прагнуть обмеження загрози з боку „Хезболли” й звільнення ізраїльських солдатів. Але гіпотеза про те, що ракетами можна домогтися зазначеної цілі втратила силу. Тому дедалі більш вірогідною стає ідея міжнародного війська, - пише La Croix.

На завершення – коментар британського видання The Guardian:

Цивільні з обох боків лівано-ізраїльського кордону тільки й чекають на припинення безпідставних і жахливих ударів. Але перемир’я, якщо воно справді настане, навряд чи матиме практичні наслідки, якщо воно не буде тривалим. У цьому процесі варто займатися й речами, які стали причиною недавніх конфліктів. Потрібна масштабна з міжнародними гарантіями угода про безпеку, яка захистила б цивільних з обох сторін від поновлення насильства, - пропонує The Guardian.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко.