1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Подробиці українського "вотергейту"

Ось уже майже два тижні Україну тримає в напруженні незвичний скандал. Одні вже встигли охрестити його новим "вотергейтом" чи новим "касетним скандалом". Інші кажуть, що пік цієї історії вже позаду. Йдеться про генерала розвідки Валерія Кравченка, який відмовився виконати накази керівництва СБУ. На його думку, розпорядження, що надходили з Києва, суперечили законам України. Пікантність історії в тому, що офіцер служив радником у посольстві в Берліні і нині залишається в Німеччині. Про правові та політичні наслідки цього скандалу і йтиметься в сьогоднішній програмі "Подробиці політики".
Слово моєму колезі Захару Бутирському:

Коротко нагадаємо історію скандалу. 18 лютого в студію "Німецької хвилі" в Берліні прийшов чоловік, який представився генералом зовнішньої розвідки України Валерієм Кравченком і розповів, що українським представництвам за кордоном наказували стежити за опозицією. Наступного дня він знову з'явився в цій студії і назвав прізвища замовників - президента України Леоніда Кучму, голову СБУ Ігоря Смєшка та начальника Головного управління розвідки Олега Синянського. Служба Безпеки заперечила ці звинувачення, назвавши їх "абсурдними".
Водночас у СБУ повідомили, що Кравченко відмовився виконати службове доручення і прибути до Києва 13 лютого. Все це сталося напередодні українсько-німецьких консультацій на найвищому рівні в Берліні. І президент Леонід Кучма, відвідуючи Німеччину, мусив коментувати закиди генерала. Кравченко погодився дати необхідні свідчення представникам Генпрокуратури, якщо вони приїдуть до Німеччини. І ось ця історія отримала правовий хід. Голова парламентського комітету зі свободи слова та інформації Микола Томенко виконав роль посередника між генералом та Генеральною прокуратурою України. У четвер 26-го лютого о 14:15 у студії "Німецької хвилі" Кравченко передав документи Томенку, а вже в п'ятницю 27-го лютого український депутат передав їх Генпрокуратурі. Документи прийняв начальник головного управління Генпрокуратури Володимир Багинський. Томенко підкреслив, що поки головне - перевірити достовірність документів:

"Теоретично можливо, що під такими вихідними номерами, з такими номерами реєстрації, з такою датою виготовлення таких документів немає. Тобто, теоретично я допускаю, що може не буть. Тому лише Генеральна прокуратура, яка перевірить документи Служби безпеки може остаточно сказати, що такі документи були."

Томенко утримався від повного оприлюднення цих документів. Одним із циркулярів, за його словами, СБУ доручає своїм підлеглим за кордоном стежити за політичними діячами з опозиції, зокрема з блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", а також за офіційними делегаціями України "від міністра і вище". Другий стосується запобігання виходу в ефір сюжету з України у програмі "Мона Ліза" на німецькому телевізійному каналі ZDF. Третій - доручення налагодити зв'язки з українською діаспорою для упередження негативних відгуків про українську владу.

Для депутата Миколи Томенка було важливим зберегти демократичну і прозору процедуру поводження у даній ситуації. І, передавши документи до Генеральної прокуратури, свою посередницьку місію він виконав. Правову оцінку має дати Генпрокуратура. Водночас Томенко непокоїть, що стежити наказували не тільки за опозицією:
"Мова йде про посадових осіб, всіх офіційних делегацій, які перебувають за територією України. Аби опозиція, то Бог з нею. А ось стосовно посадових осіб, то цікаво, чому, в який спосіб, як неформальним шляхом збирати інформацію про них."

Разом з тим, депутат пообіцяв: якщо Генпрокуратура впродовж тижня не здійснить перевірку достовірності цих документальних доказів із грифом "Для службового користування", а депутати відмовляться скликати закрите засідання Верховної Ради і запросити туди голову СБУ і Генпрокурора, то Томенко оприлюднить їх у пресі:

"Якщо я не бачу розуміння, тому що треба до цього серйозно підійти, то я публікую ці матеріали, знімаючи ті речі, що стосуються загального оформлення, вихідних даних шифрів і т.ін."

Тепер докладніше про ініціатора скандалу. За один тиждень він став відомішим навіть за майора Миколу Мельниченка. Генерал-майор зовнішньої розвідки СБУ Валерій Максимович Кравченко народився 23 листопада 1945 року.
Розвідник із 24-річним стажем. Пройшов шлях від випускника Вищої школи КДБ СРСР до першого заступника Головного управління розвідки - ГУР.
Щоправда, був також період роботи з 1974-го до 1980-го року в п'ятому відділенні управління КДБ по Києву і Київській області. Але з 1980-го по цей день він є працівником розвідки. П'ять років служив в Афганістані. В посольстві України у ФРН працював двічі - з 1996-го до 2000-го року і з травня 2003-го. Тепер генерал Кравченко переховується і неможливо встановити, де саме він зараз. Проте він заявив, що згоден повернутися в Україну впродовж місяця: "Якщо буде дано хід цим матеріалам, я згоден повернутися в Україну. Якщо і далі будуть "обливати брудом", то я знайду спосіб, як вирішити свою долю."
Колеги розповідають, що з перших днів роботи у посольстві йому дали прізвисько "піаніст". За довгу, зачісану назад шевелюру і стильний одяг. Сьогодні він одягається просто. Чорний костюм, чорна "водолазка". При спілкуванні його погляд просвічує співрозмовника наскрізь. Кравченко не захоплювався алкоголем і на хвороби не скаржився. Щодо мотивів його вчинку говорять різне. В тому числі і про меркантильні. Були повідомлення і про психічну хворобу генерала.
Ось що з цього приводу каже сам Кравченко:
"Людина, яка заявляє, що я ненормальний, я готовий з нею пройти обстеження спільно."

Кравченко отримував зарплатню як співробітник дипломатичного представництва і як розвідник. Однак іншої роботи не шукав. Ті, хто знав генерала, розповідають, що такого рівня фахівців робота шукає сама. І комерційні структури запрошували його неодноразово. Розповідають також, що генерал прекрасно володіє ситуацією в медіа-просторі України та Німеччини, непогано знається на українській політиці.

Колеги також схильні вважати причини його кроку дещо в іншому. Протягом 2003-го року сталось кілька важливих подій. До СБУ прийшло нове керівництво - люди з іншого відомства: спецслужбу очолив Ігор Смєшко, а розвідку - Олег Синянський. Пізніше відбулося дуже суперечливе призначення новим послом у Німеччині бізнесмена Сергія Фареника. І, нарешті, взимку президент України Леонід Кучма приїхав на лікування до німецького Баден-Бадена. Генерал Кравченко протягом 23 діб супроводжував главу держави та відповідав за його безпеку. Цілком можливо, що одна з цих подій стала причиною нинішнього вчинку генерала.

Ніхто з експертів не береться передбачити, чим з правової точки зору загрожує генералові Кравченку це оприлюднення. Точний зміст переданих ним паперів відомий обмеженому колу осіб. Однак, на думку фахівців, циркуляри мали гриф "Для службового користування" і вже їх обнародування тягне за собою певну відповідальність. Адміністративну чи кримінальну, залежить від змісту. Коментар СБУ з цього приводу був лаконічним. Прес-секретар Марина Остапенко заявила "Німецькій хвилі", що Служба безпеки нічого не коментує. Слово - за Генпрокуратурою. Генрокуратура розбереться і ухвалить усі рішення, - сказала Марина Остапенко:

"Ми не боїмось і навіть самі звернулись до Генпрокуратури, що ми готові їй надати усі документи, які зацікавлять, стосовно нашої діяльності, щоб вони перевірили всю цю інформацію."

СБУ вважає, що в жодній із згаданих генералом директив немає порушень Закону. А як ставляться у цьому відомстві до ідеї публікації у пресі документів генерала Кравченка, - спитав я у прес-секретаря СБУ Марини Остапенко:

"Служба не боїться публікації цих речей, тому що там немає нічого, що порушувало б Закон України."

Тим часом генерал Кравченко заявив, що готовий повернутися і відповісти на усі запитання слідства. Однак він не знає, чи здатна українська влада гарантувати йому безпеку. І чи не опиниться генерал після повернення в Лук'янівському СІЗО? Відповідаючи на це запитання, прес-секретар СБУ Марина Остапенко зазначила наступне. По-перше, невідомо, про які саме гарантії йдеться. По-друге, він не звертався до Служби безпеки з проханням надати йому які-небудь гарантії. Таким був коментар СБУ.

Генерал-майор Валерій Кравченко донині залишається співробітником Служби безпеки України. Це офіційно підтвердили "Німецькій хвилі" в суботу 28-го лютого. Єдиним порушенням, яке йому наразі закидають, є невиконання наказу прибути в Україну.

Тепер все залежатиме від того, як діятиме Кравченко далі. Адже одна справа - не підкоритися наказу, інша - оприлюднювати секретну інформацію. Багато запитань у цій історії залишаються відкритими. Відповісти на них мали б українські правоохоронні органи, як це робиться скрізь у Європі. Але, як довелось почути цього тижня від багатьох спостерігачів у Києві, є сумніви в їх об'єктивному бажанні знати істину. Захар Бутирський

Також за темою