Подорож берлінським метрополітеном | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 17.06.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Подорож берлінським метрополітеном

Вона зібрала досьє на кожну зі станцій берлінського метро. Роботи австралійської фотографки Кейт Сібрук пропонують поринути в історичні перипетії німецької столиці.

Минулого року, подорожуючи найдовшою лінією берлінського метрополітену U7, австралійська фотографка Кейт Сібрук подумала: "А чому б мені не зазнімкувати саму подорож, а не лише пункт призначення?" Звернувши увагу на інтер'єр деяких платформ, фотомисткиня дійсно переконалася, що відкрила нове "вікно" у Берлін, яке досі ніхто не помічав. Сібрук настільки захопилася своєю ідеєю, що об'їхала 173 станції берлінського метрополітену, зробивши фото з них. Результатом цієї "підземної" поїздки став фотомонтаж, який показує метро німецької столиці як сповнений деталей рукопис міста.

"Машина часу" в дії

Ось фото станції "Фербеллінер плац" (Fehrbelliner Platz) на лінії метрополітену U3. Її було відкрито ще 1913 року. Гроші на оформлення декоративною керамічною плиткою взяли з податків, сплачених тодішньою буржуазією. А вхід до станції, збудований 1971 року, своєю строкатістю нагадує конструктор "Лего". "Це те, що я вважаю дійсно цікавим. Ніби ти подорожуєш машиною часу. Тут перед тобою початок ХХ століття, а, пройшовши трохи далі, потравляєш у 70-ті. Я не думаю, що щось подібне можна відчути на якійсь наземній зупинці", - каже Сібрук.

На тій же "Фербеллінгер плац", тільки ще нижче, на лінії метро U7, станція пофарбована у яскраві помаранчево-жовті кольори з футуристичними дизайнерськими вкрапленнями. Це стосується і величезної стрілки, яка вказує рух потяга. Ця станція була збудована в часи НДР як альтернатива похмурій кільцевій лінії у Східній Німеччині, що пролягала паралельно до лінії U7. "Тут видно перехід від "попсових" 70-х до постмодерністських 80-х, - каже фотографка. - Це як часова лінія дизайну в розвитку".

Одна з її найулюбленіших зупинок - "Панкштрассе" (Pankstrasse) на лінії U8. Відкрита у 1977 році в розпал "холодної війни" та апокаліптичної риторики про атомну загрозу, вона мала слугувати також сховищем від радіації - так само, як і "Германштрассе" (Hermanstrasse) на південному кінці тієї ж лінії U8.

Декілька тисяч людей могли б вижити у цій підземці протягом кількох тижнів. З цього приводу Сібрук жартує,  що в разі чого знає, де можна заховатися.

Символічність підземного міста

У подорожах підземними потягами в будь-якому місті існує щось щире, справжнє та показове. Але в Берліні синій знак "U" є особливою позначкою кожного окремого району. У відносно молодій німецькій столиці будинки та метро розросталися паралельно. Гастрономія, шопінг або танці - все тут переплітається з всюдисущими "U"- станціями. Хоча у Лондоні або Парижі налічується, мабуть, більше підземних зупинок, система метрополітену Берліна більш пристосована власне для потреб населення і є однією з найкращих у Європі. Цю мережу заново розбудували після того, як вона була майже повністю зруйнована 1945 року.

А потім відбувся розподіл. У Західному Берліні станції метрополітену почали проектувати з дизайнерським чуттям, а у ​​Східному - акцент був зроблений на лаконічному, але домінантному декорі. Під час святкування 750-ліття міста у 1987-88 роках на стінах станції "Меркішес музеум" (Märkisches Museum) у східній частині столиці з'явилася історична карта Берліна. Однак уже через рік вона застаріла - Берлінський мур впав.

Водночас режим НДР ніяк не переймався декораціями сумнозвісних станцій-"привидів" у Східному Берліні, які лежали на лініях, що курсували із заходу на схід та знов на захід. Там усе було схоже на гробниці, заморожені в часі, окрім озброєних охоронців. Ці підземні станції також стали ще одним важливим символом поділу та об'єднання Берліна, коли вони з блиском повернулися до життя на початку 1990-х років.

Підземна екскурсія за три євро

Захоплюючись класичними лініями платформи U3 на "Фербеллінер Платц", Кейт Сібрук звертає увагу також на чорно-білі фотографії вуличних сцен старого Берліну. Це роботи німецького митця Генриха Ціллє, який на початку минулого століття хотів показати пролетарське обличчя столиці - побут та будні мешканців берлінських нетрів у східних та північних районах Берліна. Ці світлини були виставлені тут 1986 року - також як частина святкування 750-річчя Берліна. "Це дійсно цікаво, що фотографії пролетаріату були виставлені на цій станції в престижному районі міста. Це ще один приклад примирення берлінців зі своїм минулим", - каже Сібрук.

Кейт дізналася багато цікавого про німецьку столицю, знайомлячись з нею через метрополітен. "Це чудовий шлях пізнати Берлін не тільки для мене, а й для інших, - переконана вона. - Багато хто каже мені, що ніколи раніше не дивився на це з такої перспективи". Менш як за три євро можна здійснити не лише подорож берлінським метрополітеном з пункту А в пункт Б, але й подорож у часі, відкриваючи для себе нові фасади цього метрополісу.

DW.COM