1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Податкова система Естонії - приклад для Німеччини?

Естонія є прикладом функціонування успішної фінансової політики. Ось що пише з цього приводу німецьке тижневе видання РЕЙНІШЕР МЕРКУР:

Не є таємницею, що платникам податків у Німеччині приходиться нелегко. Лише консультанти з податкових справ швидко орієнтуються в нетрях німецьких податкових джунглів. На відстані приблизно 1000 кілометрів наПівнічний Схід, а саме в прибалтійській республіці Естонії, справи виглядають зовсім по-іншому. Гільдія консультантів з податкових справ там майже вимерла. Платники податків задоволені тим, що мають можливість залишати для себе майже три чверті їхніх доходів. Окрім того, складання податкової декларації займає всього декілька хвилин. Десять років тому найменшій з трьох балтійських країн вдалося досягти того, про що на сьогоднішній день ведуться дискусії також і в Німеччині. Естонський уряд запровадив єдиний прибутковий податок розміром у 26 відсотків й одночасновикреслив з податкового закону майже всі пільги,-

читаємо в РЕЙНІШЕР МЕРКУР. Далі газета пише:

Податкова система Естонії є схожою на проект нової податкової системи Пауля Кіршгофа, який на даний момент є темою дискусій в Німеччині. Згідно з цим проектом складання податкової декларації має бути дитячою іграшкою. Податкова система має бути корисною як державі, так і її громадянам. Естонія профітує від зростаючої податкової свідомості своїх громадян, а естонці у свою чергу задоволені тим, що можуть самі, без чиєї-небудь допомоги, складати податкові декларації й не боятися того, що можливо не помітили якусь лазівку для того, щоб заплатити менше податків.У 2000 році естонський уряд зробив ще один крок уперед - повністю звільнив підприємства від оподаткування доходів, адже те, що є кориснимдля економіки, приносить користь усій країні,-

зазначає РЕЙНІШЕР МЕРКУР і підсумовує:

Тиск на федеральний уряд Німеччини з вимогою нарешті спростити податкову систему зростає. Вже сьогодні підприємства в Німеччині платять майже вдвічі більше податків, ніж у Східній Європі. Тому для німецьких підприємців спокуса відкрити дочірню фірму за кордоном, а саме в країнах з сприятливими податковими умовами, є досить великою.

До іншої теми. Проти Іраку та її лідера Саддама Хусейна Америка розпочала війну, підозрюючи країну в виробництві та володінні зброєю масового знищення. Лівія, Іран та Північна Корея розброюються краще з власноїволі, і не тільки через загрозу військового втручання з боку США. Коментар на цю тему пропонує тижневе видання ЦАЙТ:

Здається, що після арешту Саддама Хусейна, навіть останній з негідниківпоміж лідерами країн з авторитарними методами правління зрозумів просту істину: на того, хто кидає виклик Вашингтону, можуть очікувати поганічаси. Після подій 11-го вересня 2001 року президент США Джордж Буш наголосив на тому, що не спостерігатиме спокійно за тим, як "найнебезпечніші режими світу матимуть у своїх руках найнебезпечнішу зброю світу". По-справжньому парадоксальні підсумки превентивної війни американців в Іраку. Навіть через дев"ять місяців інтенсивних пошуків там не було знайдено жодної зброї масового знищення. Іран, Лівія та Північна Корея, які, судячи з усього, дійсно майструють бомбу, підняли білий прапор капітуляції. Адже, Джордж Буш здатний до всього. Очевидно, він здатний також і до дипломатії: Америка негайно запропонувала свою допомогу Іранупісля недавнього землетрусу в країні. Начебто правлячі уряди в Тегераніта Вашингтоні чекали сприятливої можливості розпочати один з одним діалог, хоча ще не так давно прихильників жорсткого курсу в Вашингтоні нічого так не забавляло як діалог наївних європейців з Тегераном,-

розповідає ЦАЙТ і продовжує:

Не зміна режиму, а зміна політичного курсу є наразі ціллю американської політики не тільки на Середньому Сході, а також і на Далекому Сході. І це має статися мирним шляхом. Однак, слід зауважити, що без гнучкої дипломатії з боку китайців не був би можливим діалог в Пекіні, так само якне було б і обіцянок розброєння з боку Ірану без рішучої ініціативи європейців.

Огляд тижневої німецької преси підготувала Людмила Гартунґ.