1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Переможці текстильної війни

„Війною бюстгальтерів” охрестила преса конфлікт між Євросоюзом та Китаєм. 75 мільйонів одиниць одягу кілька тижнів припадали пилом на складах митниць Європейських країн, тому що КНР перевищив квоти Єврокомісії на ввіз текстилю, запроваджені лише в червні. Після тривалих переговорів було ухвалене рішення: товари розмитнити, але оформити за рахунок квот наступного року. Тобто 2006-го Китай зможе постачити

default

�о країн Євросоюзу істотно менше текстилю.

Насправді ж, вважають оглядачі, китайські бюстгальтери стали жертвою внутрішньоєвропейської війни Півдня та Півночі. Тобто європейських країн - виробників текстилю, і тих, хто його здебільшого замовляє. Для перших Китай є конкурентом, для других - можливістю використання дешевої робочої сили.

Члени „Групи півночі” Данія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди та Швеція надають перевагу вільній торгівлі, а не протекціонізму європейського ринку. І здебільшого захищають інтереси дрібних продавців, а не виробників. У цих країнах працює менше виробників текстилю, ніж в усіх старих членах ЄС. Але там розташовано центральні офіси фірм - найбільших європейських продавців одягу. Наприклад, у Швеції – Hennes & Mauritz, а у Нідерландах - С&A. Німеччина теж не пасе задніх, тому намагання Єврокомісії зменшити обсяги постачань текстилю з Китаю, німецьких бізнесменів зовсім не тішать. Розповідає Томас Раш, керівник лобістської групи „German Fashion“:

„Ледь долаю бажання використати міцні слова. Я не можу таку політику, м’яко кажучи, зрозуміти. Особливо ніяк не збагну, як можуть ухвалюватися рішення, наслідки яких згубно впливають на економіку. Потрібно враховувати, що німецька індустрія одягу - не той торговець, який їде за товаром, забирає його і від’їжджає. Ми виробляємо одяг в різних країнах, серед яких і Китай. Такий процес триває не один місяць. Ще в січні, лютому в нас були заплановані поставки, які на даний момент заблоковані. Європейська комісія була дуже здивована нашою доповіддю про вплив арешту товарів на вже укладені угоди. Вони, виявляється, не мали про це жодного уявлення.”

Проблеми розпочалися тоді, коли Франція, Греція, Італія, Португалія та Іспанія (саме та „Південна група”, економіка якої залежить не від китайських поставок, а від власного виробництва) написали листа до Європейської комісії із проханням зменшити потік китайського одягу. На цьому наполягав голова Єврокомісії Хосе Мануель Баррозо, до речі, колишній прем’єр Португалії:

„Це був правильний підхід. Ми можемо з ними вести переговори про кращі умови. І це , - я думаю, правильне рішення. Ми маємо розглядати Китай не як загрозу, але як велику можливість. Тому що ми створюємо в Європі робочі місця.”

Комісару Єврокомісії з питань торгівлі Пітеру Мендельсону довелося запровадити квоти, хоча він весь час твердив, що не є прихильником протекціонізму. Він вважає, що ЄС вже час припинити відгороджуватися від світового ринку. Такої ж думки і Хартмут Нассауер – голова делегації АСЕАН у Європарламенті:

„Багато підприємств в Німеччині були зорієнтовані на відсутність квот , тепер їх склади залишаються порожніми. Йдеться також не тільки про склади. Товари були замовлені і вже проплачені. І ми - об’єднання, яке я представляю, в принципі, в будь якому разі проти такої протекціоністської політики, з якою ми завжди мали поганий досвід.”

Втім, на думку експертів, від обмежень на китайський текстиль цілком може виграти Україна. На думку Гаральда Майера, керівника бюро Федерального агентства зовнішньої економіки Німеччини в Києві, українські товари навряд чи заповнять нішу, що її мав би звільнити Китай, але:

„Спостерігачі мають думку, що Україна ймовірніше може стати таким собі транзитним пунктом між Європою та Китаєм. По-перше, торгівля текстилем між Китаєм та Україною лібералізована. Укладено угоду, згідно з якою мито на імпорт текстилю було значно знижено. З іншого боку, в України є переваги щодо постачань текстилю до Європи.”

Тетяна Карпенко