1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Пенсія чи перекваліфікація: як закривають шахти

Видобувати вугілля в Німеччині невигідно, дешевше купувати за кордоном. Колишня стратегічна галузь виживає за рахунок дотацій, але не за горами кінець – через 11 років закриється остання шахта. Що буде тоді з гірниками? Чого варті слова політиків про „соціальний захист”?

Шахту Вальсум закриють у 2008 році.

Шахту "Вальсум" закриють у 2008 році.

На шахті „Вальсум” у Рурському басейні ще активні два забої. Загалом там працюють понад три тисячі гірників. 13 година, кінець зміни. По чорних обличчях шахтарів видно, що восьмигодинний робочий день вони провели під землею. Здається, що в кожного в голові думки лише про одне –закриття шахти. Клаус Лоц, стаж роботи 27 років, спокійно затягується сигаретою. Він не вірить у диво, що шахту не закриють:

„У мене тут дуже погані перспективи. Мені вже 50 років, багатьох моїх друзів тут уже немає. Вони вже на пенсії, пішли достроково. Мені ще треба попрацювати років 4-5, тобто десь до 55. Якщо буде можливість. Але точно вже не на цій шахті, доведеться шукати інші”.

Фірма-власник шахти „Вальсум” – „Дойче штайнколе” – пропонує гірникам курси з перекваліфікації. Клаус Лоц каже, що це не для нього:

„У моєму віці це вже нічого не дасть. Починати перекваліфікацію, коли тобі 50 років, було б смішно. Крім того, я в своєму житті вже змінив кілька професій. Починав автослюсарем, потім був покрівельником, поки не опинився тут на шахті. Ні, мій поїзд уже пішов”.

Німеччина вирішила відмовитися від кам’яного вугілля в першу чергу тому, що видобувати його стало дуже дорого. Набагато дешевше імпортувати – з Польщі, Південної Африки чи Китаю. Штефан Конеруш, який працює на шахті „Вальсум” електриком від 1979 року, обурюється:

„Це незрозуміла логіка. Шановні пани-начальники так вирішили, але ми цього не розуміємо. Вони вирішили збільшити залежність країни від імпортованих енергоносіїв, яких у нас удома достатньо. Навіть не знаю, що сказати, але все це погано”.

Гірники не вірять заявам політиків про соціальний захист. Після рішення закрити шахти Вольфґанґ Мічке, який працює на шахті „Вальсум” від 1975 року, постав перед вибором: або на пенсію або перекваліфікація:

„Я за соціальних захист. Адже від зарплати кожного шахтаря залежить не тільки він один, а ще й його родина. А ще це дрібний та середній бізнес, всі ці кіоски, пивні та кафе, що постали за багато років навколо шахти. Тобто це не тільки 30 тисяч гірників, які ще працюють у німецьких шахтах, це набагато більше”.

Щоб якось зменшити негативні наслідки закриття шахти для регіону, віднедавна тут почали нову кампанію. На стажування беруть молодих, які сподіваються пізніше влаштуватися на інших підприємствах.

Сьогодні знайти роботу в Рурському басейні на заході Німеччини складно. Рівень безробіття тут один з найвищих у країні. Але політики обіцяють, що гроші, які раніше витрачалися на підтримку вугільної галузі, тепер буде спрямовано на створення нових робочих місць в інших сферах.

Навіть якщо амбіційні плани здійсняться, на шахті „Вальсум” на це не дуже розраховують. Ця шахта має закритися вже наступного року. А гірники знають: робочі місця швидко не виникають.