1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Панєвропейський рух: Європа має бути цілісною

Панєвропейці відстоюють переконання, що повноцінною спільнота буде лише тоді, коли вона об’єднає всі без винятку країни Європи.

Учасники ювілейного конгресу панєвропейської молоді у Страсбурзі. 5-6 листопада 2005 року

Учасники ювілейного конгресу панєвропейської молоді у Страсбурзі. 5-6 листопада 2005 року

Серед європейських політиків, а тим більше, чиновників у Брюсселі і Страсбурзі ледве знайдеш хоч когось, хто впевнено і однозначно скаже, якими мають бути остаточні кордони Євросоюзу. Найбільш категоричною і послідовною є в цьому питанні позиція Панєвропейського Союзу – найстаршого в Європі громадянсько-політичного руху єднання.

Заснований 1922 року графом Ріхардом Куденгофом-Калергі Панєвропейський союз діє як надпартійна організація майже в усіх країнах Західної, а також у низці країн Східної Європи. До його лав свого часу належали Альберт Ейнштейн, французький міністр закордонних справ Аристид Брійо, молодий політик, а в майбутньому - федеральний канцлер Німеччини Конрад Аденауер, письменник Томас Манн і спадкоємець австрійського престолу Отто фон Габсбург.

Велику роль у панєвропейському русі відіграє молодіжне об’єднання. Цього року 30-ліття свого існування відзначає панєвропейська молодь Німеччини. На ювілейному конгресі у Страсбурзі громадської організації було що пригадати про ті часи, коли вони боролися за єдність Європи попри холодну війну і залізну завісу. Розповідає панєвропеєць, берлінський історик Олаф Каппельт:

“В ті часи, коли я став учасником молодіжного панєвропейського руху, для простих людей майже не було можливості приїхати із Києва до Берліна. Тоді Європа була розділена і весь світ розповідав нам, що ми мусимо миритися із цим. Ми ж не були готові із цим миритися. Ми прагнули вільної, мирної і єдиної Європи. Ми хотіли щось змінити і, як показав час, ми мали рацію. Багато чого вдалося, Європа оновилася. Але для цілковитого об’єднання Європи належить зробити ще дуже багато. Я сподіваюся, що молоде покоління продовжить цю справу”.

Кнут Абрагам, голова панєвропейського молодіжного руху у 1990-1998 роках, був ініціатором багатьох міжнародних семінарів, а також молодіжного обміну із країнами колишнього соціалістичного табору. Після падіння залізної завіси Абрагам із групами молодих панєвропейців неодноразово бував у країнах Східної Європи, зокрема в Україні:

“Коли ми поверталися із таких подорожей, у Німеччині, у Франції, в інших країнах Західної Європи ми наштовхувалися на велику зацікавленість людей. Хоча я аж ніяк не був на той момент експертом зі Східної Європи, протягом року після моєї першої поїздки до України я отримав понад два десятки запрошень виступити у різних країнах зі своєю доповіддю про цю подорож. Тоді на Заході був величезний дефіцит знань про Східну Європу”.

Олаф Капперт нагадує, що панєвропейський рух відстоює позицію цілковитого об’єднання Європи. Історик переконаний, що своє місце у Євросоюзі згодом обов’язково посяде і Україна. Натомість можливе членство Туреччини у ЄС Каппельт вважає недоцільним:

“Я вбачаю величезну несправедливість у тому, що Євросоюз веде перемовини про членство з Туреччиною, натомість Україна з її глибоким християнським корінням чує лише якісь відмовки. Для мене Україна – це європейська країна, на відміну від Туреччини. На мою думку, сьогодні українці мають використовувати кожну нагоду і сміливо наголошувати на своєму бажанні знову стати повноцінним членом європейського співтовариства. Згодом, гадаю, це матиме зворотній зв’язок на Заході”.

Велику роль у єднанні Європи панєвропейці відводять християнським цінностям. Спільна віра сформувала Європу історично, але вона важлива і сьогодні, зазначає Олаф Каппельт:

“Християнство – це душа Європи. Це один зі стовпів європейської ідентичності. Без християнської віри Європу не можна уявити континентом громадянської свободи”.

Заступник голови панєвропейського молодіжного об’єднання Німеччини Єско Самсон вважає, що основні завдання цього руху не змінилися навіть після падіння залізної завіси:

“Цілі і завдання панєвропейського руху лишилися тими самими. У багатьох європейських країнах ми вже не мусимо виборювати свободу, але ми мусимо її зберігати. Для сьогоденної молоді важливо відчути спільну європейську ідентичність”.

Єско Самсон зазначає, що молоді панєвропейці прагнуть зробити свій внесок до того, аби громадська думка у країнах-засновниках Європейського союзу була прихильною до подальшого розширення ЄС на схід. Це завдання є дуже актуальним з огляду на скепсис, який поширюється серед громадян ЄС після масштабного розширення спільноти 2004 року, додає Єско Самсон:

“Нам дуже важливо долучитися до того, аби німці, французи, інші західні європейці більше дізналися про Україну, про інші країни Східної Європи. Ми хочемо, аби тут усвідомили, що українці – такі самі європейці, що нас багато чого об’єднує. Гадаю, якщо нам вдасться створити у Німеччині проукраїнське лобі, тоді ситуація зі сприйняттям європейських прагнень України швидко зміниться. Переконаний, що підтримка України серед німців відчутно зросте, коли вони більше дізнаються про цю країну”.

Єско Самсон наголошує, що Європейський союз приділяє значну увагу молодіжному обміну. Панєвропеєць висловлює сподівання, що вже незабаром до молодіжних програм ЄС зможуть долучитися і молоді українці:

“Гадаю, завдяки численним програмам Європейського союзу молоді люди з різних європейських країн значно зблизилися. Виникають дружні стосунки, зникають упередження. На мою думку, це і є найкраща гарантія безпечного і мирного співіснування для нашого континенту”.