1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Падіння і тріумф Віктора Януковича

Завершення футбольного чемпіонату, створення нової коаліції в Україні та відставка прем’єр-міністра Польщі – такі головні теми коментарів у німецьких газетах. Так, аналізуючи події останніх днів у парламенті України газета SÜDDEUTSCHE ZEITUNG у статті „Віктор Янукович – друг Москви і незабаром український прем’єр” зазначає:

Падіння Януковича було дуже болісним, але іншого цей політик не заслужив. 2004-го на виборах президента він вів брудну гру. Спершу його поплічники брутально фальсифікували вибори. А коли фальсифікації викликали акції протесту сотень тисяч людей, то кандидат у президенти вдався у відчаї до останнього кроку. Він пригрозив відірвати від України східну частину, що перебувала під сильним російським впливом. Але його розрахунок виявився хибним і від нього відвернулися навіть найближчі прибічники. Урешті він залишився всіма покинутий, загнаний у кут тріумфуючими революціонерами.

Пригадує SÜDDEUTSCHE ZEITUNG розвиток подій, спричинених „помаранчевою революцією” і веде далі

Так воно було. А тепер Віктор Янукович – без п’яти хвилин новий прем’єр-міністр. Партія регіонів, котра має найбільшу фракцію в парламенті вже делегувала його на цю посаду. Тепер президентові Віктору Ющенку буде досить складно завадити такому розвитку подій. Російський президент Володимир Путін може тішитися: адже Янукович завжди був другом Москви. Тож з таким прем’єром країна швидко відмовиться від дрейфу на захід. А можливе членство в НАТО стане неможливим.

Прогнозує SÜDDEUTSCHE ZEITUNG і робить таке зауваження:

З 2002 до 2004 року Янукович вже обіймав посаду голови уряду, якої він домігся завдяки безроздільному впливові на сході країни. Там правили великі олігархи, а найбагатшим з них був Ринат Ахметов, котрий і нині залишається добрим другом Януковича. Але нині вже не такі часи. Якщо Януковича й буде приведено до прем’єрської присяги, то він вже не зможе керувати країною як представник інтересів індустріального клану. Він повинен думати про всіх, зокрема, про орієнтовану на Європу Західну Україну. 2004-го року Київ став центром революції. І люди там не будуть довго вагатися, коли доведеться Януковича прогнати вдруге, – вважає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

„Королівська драма у Варшаві” під таким заголовком вийшла стаття у FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG, присвячена кадровим змінам на найвищих щаблях польської влади:

За фасадом барокових прощальних реверансів відігралася минулого тижня у Польщі королівська драма. Їй, очевидно, передувало рішення братів близнюків – президента Леха Качинського та голови урядової партії „Право і справедливість” Ярослава – усунути з посади чинного прем’єра. Свого часу вони поставили Марцинкевича прем’єром лише з тактичних міркувань, аби не дратувати громадян двома однаковими обличчями на найвищих посадах. Блюзнюків можуть розрізнити лише дружина Леха та кіт Ярослава.

Зазначає FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG і веде далі:

Марцинкевич був представником ліберально-економічного крила партії. Його консолідуюча політика наштовхувалася щоразу на перешкоди, особливо після того, коли брати-близнюки уклали союз із популістськими партіями „Самооборона” та „Ліга польських родин”. Різниця в поглядах стосувалася також і зовнішньої політики. Незважаючи на євроскептичні погляди своєї партії, Марцинкевич проводив прагматичну політику зближення з ЄС... Коли саме близнюки вирішили відправити Марцинкевича у відставку, сказати складно. Впевнено можна лише стверджувати, що після травневих соціологічних досліджень, за якими, прем’єр здобув 69% підтримки, а Ярослав Качинський – лише 45 %, брати утвердилися в своєму рішенні остаточно, – припускає FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG.

І на завершення - підсумки Чемпіонату світу з футболу. Газета FRANKFURTER RUNDSCHAU пише:

Упродовж чотирьох тижнів світ дивився на нас і приємно дивувався. Що-що, а організовувати німці вміють, хто б сумнівався. Але те, що вони здатні створювати добрий настрій – це виявилося сюрпризом. Куди не глянеш – веселі, сповнені надії обличчя. Вулицями їздять прикрашені прапорами автомобілі, проїзні частини перетворюються на променади для вболівальників. І це в країні, де шанують порядок і старанність... А що залишиться, коли мине ейфорія чемпіонату? Можливо досвід, що ми вміємо й по-іншому: радісно й розкуто. А це – вже багато, – зауважує FRANKFURTER RUNDSCHAU.

Огляд преси підготував Любомир Петренко