1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Отто Ламбсдорф: конфлікт з Україною засвідчив, що Росії не місце за столом „великої сімки”

Українсько-російський газовий конфлікт уже давно перейшов з економічної площини в політичну. Росія карає непокірну Україну захмарним підвищенням цін на газ, вважає колишній міністр економіки Німеччини, почесний голова Вільної демократичної партії Отто Ламбсдорф. На його думку, Німеччина не повинна мовчати з цього приводу.

Отто Ламбсдорф

Отто Ламбсдорф

Отто Ламбсдорф як колишній міністр економіки Німеччини добре знається на російській енергетичній політиці. Пізніше він також часто бував у Росії, представляючи інтереси групи „Менатеп”, одного з основних акціонерів „ЮКОСа”. Він є досвідченим політиком, до думки якого прислуховуються ділові кола Німеччини. В інтерв’ю німецькому радіо Deutschlandfunk він висловив свою думку з приводу українсько-російського конфлікту довкола цін на газ. Що приховується за новими ціновими заявками „Газпрому” - економічні чи радше політичні розрахунки?

„Гадаю, що і те, й інше. Утім, переважає політичний аспект. Якби „Газпром” виходив лише з економічних міркувань, він мав би підвищити ціни також для російських споживачів. Тим часом ті розраховуються, як і раніше, за пільговими цінами, користуючись таким чином перевагами порівняно з іноземними конкурентами. Тож, у цьому приховується чимало політики, аж до питання дислокації Чорноморського флоту. Це свого роду спроба покарання „помаранчевої революції”, яка в Кремлі була дуже небажаною.”

Збільшення цін на газ мало не вп’ятеро - це вже не лише економіка, це й політика, зауважує пан Ламбсдорф. На його думку, дії Москви межують майже з шантажем. Але, нагадує він, Москва також і в інших моментах, що стосуються газопостачання та газопроводів, поводилася не надто політично коректно:

„Економічно, приміром, газопровід по дну Балтійського моря не має жодного сенсу. Він утричі дорожчий, ніж такий самий газопровід по суші. Незважаючи на це, а також на інтереси Польщі чи Балтійських країн, Росія та Німеччина домовилися про будівництво Північно-Європейського газопроводу. У цьому питанні також на перший план виходить політичне підґрунтя, а економічні обґрунтування залишаються позаду.”

Далі пан Ламбсдорф розмірковує, чого в такий спосіб прагне домогтися від Києва Москва. Навряд чи, каже він, Москва робить собі ілюзії, що вдасться відвернути Київ від Заходу. Але більшої дистанційованості України до Заходу, повернення сильнішої прив’язаності до Росії у Москві, звісно, хотіли б. Росія прагне відвоювати свої позиції в Україні назад, підкреслює Ламбсдорф, і для цього використовує газопостачання як політичний засіб з економічним підґрунтям. Утім, якщо таким був розрахунок у Москві, то може статися, що вийде якраз навпаки. Адже вже ведеться мова про те, що Києву слід шукати допомоги на Заході. Приміром, компенсації для зростаючих цін на газ, які міг би надати Європейський союз. Пан Ламбсдорф:

„Гадаю, до цього моменту ще дуже далеко. Зрештою Україна не є членом ЄС. Але в цьому контексті слід згадати, що Росія прагне стати членом „великої вісімки” і що саміт „вісімки” наступного року відбудеться саме в Росії. А такий спосіб упорядкування газових цін, тобто використання енергопостачання як політичного засобу тиску, є цілком неприйнятним у сенсі ринкової економіки і не має нічого спільного із засадами „великої сімки”. Цей конфлікт підтверджує моє враження, що Росії не місце за столом „великої вісімки.”

Через кілька тижнів федеральний канцлер Німеччини Анґела Меркель зустрічатиметься в Москві з Путіним. На думку Ламбсдорфа, німецький уряд має насамперед чітко показати, що він на боці України, що він підтримує „помаранчевий” демократичному рух у цій країні і що в разі потреби Берлін готовий навіть допомогти через Європу:

„Меркель під час візиту до Москви могла б сказати Путіну, що з німецької точки зору таке поводження Росії послаблює її міжнародну позицію і що Німеччина в цьому сенсі очікує розумної співпраці. Ми мусимо тут чітко висловлюватися, бо одного дня нас це може торкнутися таким же чином. Адже обсяги газових постачань з Росії до Німеччини дуже великі. Як на мене, настільки великі, що більшими вони вже не повинні ставати. І якщо політично раптом щось зміниться - цього не можна передбачити, але й не можна також виключити - тоді ми можемо теж потрапити під ціновий тиск.”

Пан Ламбсдорф очікує від Анґели Меркель гостріших слів у Москві, ніж від її попередника. За його словами, вона, приміром, у Варшаві вже досить критично висловилася щодо будівництва газопроводу по дну Балтійського моря. А чи міг би вплинути на позицію „Газпрому” колишній канцлер Німеччини Ґергард Шредер, який нещодавно обійняв чільну посаду в наглядовій раді з будівництва Північно-Європейського газопроводу? Заступившись за Україну, він міг би дещо реабілітувати себе після скандалу довкола його нової посади в російсько-німецькому консорціумі. Пан Ламбсдорф:

„Це мене б дуже порадувало. Але що він це зробить, я дуже сумніваюся. Будемо відвертими: коли хтось називає Путіна „кристально чистим демократом”, оцінює випадок з „ЮКОСом” як такий, що відповідає правовим нормам, та інше, то я не схильний очікувати, що він справді щось зрушить у цьому плані.”