1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Отрути в крові міністрів – тест WWF/ REACH – чому промисловість проти

„Це була досить-таки неприємна новина, – зізнався міністр охорони довкілля Фінляндії Ян-Ерик Ендестам. –Я ніколи не гадав, що в мене в крові стільки хімікатів!” Його угорський колега дуже хотів би знати, звідки ж потрапили в організм усі ці поліхлорвініли, фталати, броміди...

default

Власне, заради того, щоб відповідальні чиновники ще раз замислилися над цим питанням, Всесвітній фонд дикої природи – WWF й умовив 14 міністрів розширеного ЄС зробити аналіз крові на наявність токсичних хімічних сполук. Керівників відомств з охорони здоров”я та довкілля наслідки тесту приголомшили. В їхній крові загалом виявлено 55 отруйних хімікатів. Причому деякі з них, наприклад, інсектицид ДДТ, уже понад 20 років, як заборонені для використання в Євросоюзі.

“За останні 70 років застосування хімікатів у ЄС збільшилося в чотириста разів. З одного мільйона тонн - до чотирьохсот. І в 90 відсотках випадків ми не володіємо жодними офіційними даними щодо того, наскільки небезпечним є цей “хімічний коктейль”, -

каже Штефан Шоєр, співробітник Європейського бюро з охорони довкілля. На його думку, десятиліттями хімічна галузь практично залишалаяся поза увагою політиків. “Якби в ЄС раніше дійшли до цього руки, сьогодні ми вже не стикалися б з такою кількістю канцерогенних речовин. Їм давно можна було знайти безпечні замінники й не наражати кожного з нас на ризик захворіти на рак”, - уважає Штефан Шоєр. Бюро, в якому він працює, об”єднує численні природоохоронні організації з різних країн Європи.

Вони є скрізь: у нашій їжі, у фарбах та лаках, у шампунях та пральних порошках, парфумах, дитячих пластмасових іграшках... Потрапляючи в організм – нехай і в мікроскопічних дозах - багато високоотруйних хімікатів залишається в ньому назавжди. Так, аналіз довів, що в крові всіх 14-ти міністрів, від іспанського до фінського, наявні токсичні поліхлорвініли, що їх у більшості країн Європи не виробляють від 1980-го року. І хоч міністри довкілля особливо на здоров”я не скаржаться, відомо й багато протилежних випадків.

“Усе починається з того, що виникає почуття, наче ти не зовсім здоровий. Час від часу зудять руки, у спеку чомусь дуже мерзнуть ноги. За нормальної повсякденної їжі, раптом трапляються сильні розлади шлунку. На шкірі з”являються висипки. Сьогодні ти міг зустрітися з сусідою на вулиці, а назавтра вже не пам”ятаєш, ані як його звуть, ані про що ви вчора говорили. Як наслідок – депресії, бо ти почуваєшся якимось “неповноцінним”...”

Упродовж тривалого часу Ганс-Юрґен Пеш не міг збагнути, що з ним коїться. Доки не викликав експертів, які взяли проби повітря в його робочій кімнаті. Виявилося, що в сімдесяті роки дерев”яні перекриття стін були оброблені захисним засобом, який містив цілу суміш токсичних речовин. Перекриття терміново замінили, але від наслідків отруєння медик Ганс-Юрґен Пеш потерпає й досі: слабкість, запаморочення, висипки на шкірі тривають. На схожі симптоми щоденно скаржаться й пацієнти баварського лікаря-еколога Франка Бартрама з міста Вайсенбурга. "Визначити справжню причину захворювання в таких випадках зазвичай, дуже важко”, - розповідає лікар:

“Перед тим, як поставити діагноз, треба провести анамнез, тобто, зібрати й проаналізувати всі відомості щодо умов життя хворого: в якому будинку він мешкає, в яких приміщеннях працює або навчається, якими продуктами харчується, де проводить свій вільний час. Потім, уже з урахуванням даних аналізів крові, слизової оболонки тощо, намагаються встановити, де вірогідніше за все містяться токсичні речовини, які спричиняють ці симптоми.”

Рідко трапляється так, що отруєння організму викликає якийсь один хімікат. Так, різні поліхлорвініли можуть бути й у смолі, на яку поклали паркет, і в клеї під шпалерами, і в будь-яких ізоляційних матеріалах. Лише звільнивши квартиру чи бюро від головного джерела отруєння, можна сподіватися, що стан хворого поступово поліпшуватиметься. Але тут постає ще одна проблема, з якою під час своєї хвороби зіткнувся медик Ганс-Юрґен Пеш:

“Існують прилади, якими вимірюють, скільки СО2 чи азотних сполук міститься в одному кубічному метрі повітря на вулиці. На підприємствах також зазвичай контролюють стан повітря на наявність шкідливих речовин. Але хіба хтось перевіряє, чим ми дихаємо в наших квартирах? Хіба є якийсь доступний прилад, за допомогою якого пересічний громадянин міг би перевірити, скільки отруйних хімікатів “випаровують” стіни його кімнати або лінолеум на кухні?..”

До речі, кухня. Аналізи крові європейських міністрів охорони довкілля містять приблизно однакову суміш небезпечних хімікатів ще й тому, що всі посадовці більш-менш однаково харчуються, вважають експерти. Сучасне інтенсивне сільське господарство без пестицидів неможливе. Щоб надійно та швидко захистити садовину та городину від шкідників, потрібні хімічні засоби. У Німеччині, зокрема, офіційно дозволених існує понад тисячу. Але речовини, що вбивають грибки та комах, потрапляють з їжею в організм, якщо між обробкою рослин та збиранням урожаїв не дотримано певного терміну, або коли пестициди застосовують у надто високій концентрації. Професорка Регіна Каль, токсиколог дюссельдорфського університету:

“Багато з цих речовин впливають на нервову систему людини. Вони або вповільнюють її дію, або негативно позначаються на ферментації, або шкодять вегетативним процесам. Одні пестициди руйнують печінку, другі порушують нормальне функціонування щитовидної залози, треті змінюють гормональний склад - спектр їхньої дії дуже широкий. Наразі практично не досліджено, як позначається на організмові комбінація з різних рослинних отрутохімікатів. Треба зізнатися, що в цій галузі ми, токсикологи, ще й досі блукаємо в пітьмі. А поки що я особисто раджу: по-перше, не їжте одних і тих самих отрут, тобто, частіше купуйте садовину та городину в різних виробників, а, по-друге, перед уживанням усе завжди ретельно мийте.”

“Дані аналізу крові міністрів охорони довкілля, звичайно, не можуть віддзеркалювати загальної картини, - каже керівник проекту Всесвітнього фонду дикої природи Карл Вагнер. – Зрештою, такої мети ми пред собою й не ставили. Але деякі наслідки цього експерименту є дуже показовими:”

“Керівниця шведського природоохоронного відомства має в крові набагато менше отруйних речовин, аніж її колеги. На нашу думку, це невипадково. З усіх країн ЄС, Швеція послідовно здійснювала найсуворішу політику щодо застосування хімікатів. Ця північна країна й сьогодні найактивніше виступає за втілення REACH-законів.”

Абревіатура REACH розшифровується так: реєстрація, оцінка, дозвіл та обмеження хімікатів. 1169 сторінок, 137 статей та 17 додатків має закон, який нині гаряче дискутують у Брюсселі. Цей документ повинен нарешті захистити громадян ЄС від неконтрольованої лавини небезпечних хімічних виробів. Попередній проект цього закону, який зобов”язувавав концерни за власні кошти здійснювати перевірку всіх речовин щодо їхнього можливого впливу на здоров”я людини, був заблокований. Не в останню чергу, через спротив промислових кіл Німеччини. Коли в свої права вступить нова Комісія Євросоюзу, REACH-законом, згідно з попереднім розподілом повноважень, опікуватиметься не комісар з охорони довкілля ЄС, а німець Ґюнтер Фергойґен, який відповідатиме за питання промислової політики. “Що ж, подивимося, як розвиватимуться події далі”, - каже представник WWF Карл Вагнер:

“З нашого погляду, REACH не є чимось поганим для промисловості. Навпаки, суворіший закон відкриватиме для неї нові перспективи. Якщо, скажімо, споживач напевне знатиме, що в його софі містяться шкідливі хімічні речовини, хіба він не захоче придбати нову?..”

За матеріалами німецької преси