«Обмежено боєздатна» - система ПРО в Європі | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 21.05.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

«Обмежено боєздатна» - система ПРО в Європі

На саміті НАТО в Чикаго оголошено про завершення першого етапу запуску європейської системи ПРО. У майбутньому її розширюватимуть, аби захистити Європу від потенційного агресора з Ірану.

Командний центр ЄвроПРО в західнонімецькому містечку Рамштайн складається поки що лише з лічених військових і оснащених комп’ютерами робочих місць. Німецькі військові разом з кількома сотнями солдатів, які служать у військово-повітряних силах союзників по НАТО, піклуються про безпеку повітряного простору над значною частиною Європи. Завдання підрозділу в Рамштайні збирати й аналізувати дані про запуск ракет. "Червоної кнопки" для нанесення удару у відповідь тут немає.

«Наша система обмежується передусім розпізнаванням того, чи не стартував якийсь летючий об’єкт в напрямку території НАТО», - пояснив у розмові з DeutscheWelle заступник командуючого ВПС НАТО генерал Фридріх Вільгельм Плеґер. На даний момент, за його словами, все виглядає дуже скромно. «Здатність перехоплення залежить від того, чи перетне літальний об’єкт територію, яка контролюється нашою системою, - продовжив генерал. - Якщо ракета візьме курс на іншу територію, яку ми не врахували під час планування, тоді ми, на жаль, нічого зробити не зможемо».

Плеґер: Час - це вирішальний фактор

Плеґер: "Час - це вирішальний фактор"

Захист від іранських ракет

Уся «система систем» складатиметься в майбутньому з супутників, радарів, установок для перехвату, які базуватимуться на суходолі й на морі. Розбудова відбуватиметься в три етапи, й завершити розгортання планується до 2020 року. Ракети-перехоплювачі SM-3 надійдуть із США. Вони розміщуватимуться на військових кораблях у Середземному морі, а також у Румунії та Польщі. Їхнє завдання полягатиме в перехопленні ракет середнього та великого радіусу дії, які можуть запустити з Ірану.

Збивати ракети малого радіусу дії планується за допомогою відомих з часів першої війни в Перській затоці зенітно-ракетних комплексів Patriot. Два десятка таких комплексів має на озброєнні й Бундесвер.

Проведення операції керуватиметься з Рамштайна, але сам процес знищення ракет ворога буде значною мірою автоматизовано. Завдання військовослужбовців, продовжив генерал Плеґер, полягає передусім у плануванні й створенні протиракетної системи. «Час - це вирішальний фактор, коли йдеться про знищення балістичних літальних апаратів, - розповів він далі. - Після запуску ракети в залежності від її віддаленості в нас лишається максимум 20 хвилин, аби повністю оцінити рівень загрози. Упродовж цього часу є лише маленьке віконце для початку перехоплення».

Ракети-перехоплювачі SM-3 мають знищувати літальні об'єкти, які може запустити Іран

Ракети-перехоплювачі SM-3 мають знищувати літальні об'єкти, які може запустити Іран

Теоретично все прекрасно

Експерти по-різному оцінюють шанси ЄвроПРО перетворитися на справді ефективний протиракетний щит. Професор Йоахім Краузе з університету в Кілі вказує на ту обставину, що зброя, яка здатна самонаводитися, вже успішно використовується в американській армії. «Цим проект відрізняється від планів президента Джорджа Буша, - сказав він. – Програма базується на компонентах, що вже існують. Це не фантастика «зоряних війн», тому її можна відносно швидко реалізувати вже найближчими роками».

Олівер Маєр з Інституту дослідження проблем миру й політики безпеки в Гамбурзі оцінює становище інакше. «Поки що відсутня більшість фрагментів системи ЄвроПРО, - зауважує він. - Критична фаза розпочнеться 2018 року, коли на озброєння має надійти нова система для ураження ракет великого радіусу дії. Нема жодної гарантії, що така система буде дієздатною».

Блок НАТО поставив перед собою завдання захистити населення всієї Європи від потенційної ракетно-ядерної агресії Ірану, наголосив в інтерв’ю з DeutscheWelle Олівер Маєр. «Тому потрібен дуже високий рівень надійності. Але в таких комплексних системах, якою є протиракетна оборона, гарантовано забезпечити його швидше за все не можливо, - вважає він. – Адже йдеться про ядерну зброю, достатньо, щоб лише одна боєголовка оминула щит».

Генерал Плеґер, однак, переконаний, що врешті-решт європейська ПРО буде надійною. Водночас він визнає, що для захисту від ракет, які несуть відразу кілька боєголовок, знадобиться значно потужніша система. «Вірогідність атаки такими ракетами ми в нашому плануванні поки що інтенсивно не прораховували», - зауважив генерал.

Гнучкіше й дешевше

Рішення про створення ЄвроПРО під дахом НАТО ухвалили 2010-го року під час саміту в Лісабоні. Ще 2009-го року американський президент Барак Обама представив нову стратегію протиракетної оборони. Його ідея полягала в тому, аби зробити її гнучкішою і дешевшою. Таким чином Обама підвів риску під фазою планування й розробки глобальної системи протиракетної оборони. За часів Буша й Клінтона у таке планування "закопали" вже мільярди доларів.

А розпочалося все з промови американського президента Роланда Рейґана в березні 1983 року. Тоді він виступив із «Стратегічною оборонною ініціативою», мета якої полягала в перенесенні холодної війни у космічний простір. Але разом з падінням Берлінської стіни й розвалом Радянського Союзу втратила своє значення й ініціатива Рейгана.

Росія вбачає загрозу

Росія вбачає загрозу

Росія вбачає для себе загрозу

Ідея створення системи ПРО, однак, продовжувала жити, так само як і конфлікт між блоками. Росія досі вбачає загрозу своїй безпеці через розгортання в Європі регіональної системи протиракетної оборони. Експерти з питань безпеки Краузе та Маєр вважають такі побоювання перебільшенням. Перші фази створення ЄвроПРО є для Росії абсолютно нецікавими з військової точки зору, вважає Маєр. У зв’язку з цим він звертає увагу на тисячі атомних ракет, якими володіє Росія. Протиракетний щит, що створюється, зовсім не здатен їх усіх перехопити.

Але, як наголошує Краузе, американці цілком можуть продовжити розбудову регіональної системи ПРО в Європі й врешті-решт колись створити захист і проти Росії. «З російської точки зору це означатиме поступове зменшення стратегічного потенціалу відлякування супроти США», - каже Краузе. Упродовж багатьох років НАТО намагається розвіяти такі побоювання. Але поки що без успіху.

DW.COM