1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Обережно Туреччина!

На шпальтах німецьких газет триває запекла дискусія про плюси й мінуси очікуваного початку переговорів між Брюсселем та Анкарою про вступ Туреччинини до Європейського союзу. У середу буде офіційно оприлюднено доповідь Єврокомісії з ”турецького питання”, а в грудні остаточне рішення має ухвалити саміт ЄС. ВЕСТДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ з Дюссельдорфа пише:

Як дипломатично зазначається в доповіді Єврокомісії, систематичних тортур у Туреччині більше намає. Це добре. Отже, незабаром мають зникнути й несистематичні тортури. Вступ до ЄС означає не тільки підйом добробуту й відсутність кордонів, а й готовність запровадити у власній країні європейські цінності й віддати частину національних повноважень Брюсселю. Готовність турецького уряду до такого кроку можна поставити під сумнів. Йому ще треба зрозуміти: не ЄС вступає до Туреччини, а Туреччина до ЄС, - зауважує ВЕСТДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Тему продовжує НОРДВЕСТ-ЦАЙТУНҐ з міста Ольденбурґа:

Поки що гра йде ”в темну”. Натяки на те, що через складні переговори вступ Туреччини до Європейського союзу можливий лише чере 15-20 років, - це ніщо інше, ніж замилювання очей. Адже через 15 років головні сьогоднішні проблеми залишаться. Вступ Туреччини матиме велике культурне значення для Європи. Вперше членом клубу країн із переважно християнським населенням стане мусульманська держава. Маючи 90 мільйонів населення, Туреччина буде одним із гігантів у ЄС. Саме з огляду на ці зауваження початок переговорів не варто оцінювати занадто оптимістично, - попереджає НОРДВЕСТ-ЦАЙТУНҐ.

ЛЯЙПЦІҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНҐ критикує комісара ЄС Фергойґена:

Хаотична політика в турецькому питанні поширює непевність серед населення країн ЄС. Найбільших ”успіхів” у цьому досяг комісар ЄС з питань розширення Ґюнтер Фергойґен. Ще донедавна в нього були великі сумніви щодо можливості швидкого приєднання Туреччини до ЄС. Але раптом після несподіваних політичних піруетів він ніяк не дочекається початку переговорів. На цьому тлі вирізняються країни, які мужньо поширюють оптимізм щодо турецького питання та досвідчені державні мужі, такі як Гельмут Шмідт і Валері Жискар д”Естен, які терміново закликають ЄС зробити паузу, - пише ЛЯЙПЦІҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНҐ.

АБЕНДЦАЙТУНҐ з Мюнхена наводить у своєму коментарі аргументи на захист вступу:

Якими б вагомими не були зауваження противників, усі вони мають одне слабке місце. Вони створюють враження, нібито існує альтернатива. Насправді ж її немає. Туреччина вже давно на шляху до ЄС. Якщо бути реалістом, то загальмувати цей потяг уже не можна. Турки живуть і працюють у ЄС, економічні й соціальні зв”язки не можна розірвати. Це називається глобалізація. Тому було б розумним залучити цю країну до організації, що поділяє європейські цінності. Це в будь-якому разі краще, ніж скерувати 90 мільйонів розчарованих турків в обійми радикальних ісламістів, - наголошує АБЕНДЦАЙТУНҐ.

До іншої теми. Чимало газет аналізують заяву міністра оборони Польщі розпочати в грудні наступного року виведення військового контингенту з Іраку. СААРБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ з цього приводу зауважує:

Більшість поляків від самого початку були проти участі в іракській кампанії. Тепер противників – майже три чверті населення країни. З огляду на тривалий хаос в Іраку, уряду стає дедалі важче довести необхідність місії. Крім того, після терактів у Мадриді поширюється занепокоєння, що об”єктом ісламістського терору може стати й Польща. Зростає і розчарування політикою США... Донедавна уряд у Варшаві міг собі дозволити ігнорувати думку народу. Але на початку наступного року в Польщі вибори, - пояснює СААРБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

Берлінська газета ВЕЛЬТ дотримується такої думки:

Країни, що беруть участь у стабілізаційних силах в Іраку, із занепокоєнням передбачають погіршення ситуації з огляду на заплановані на січень вибори. Міста, які після війни вважалися визволеними, тепер знову треба звільняти від повстанців. У такій вибухонебезпечній ситуації висока вірогідність нових втрат серед союзників, а отже вони роблять свої висновки. За таких обставин втрата кожного союзника дуже болюча для адміністрації США, яка саме перебуває в гарячій стадії виборчої кампанії. Війна в Іраку та її наслідки можуть мати вирішальне значення і для Америки. Бушу й Рамсфелду потрібні помічники в Іраку, самотужки вони там не впораються. Тому більш болючим є не сам факт, що дві з половиною тисячі польських солдатів почнуть наступного року повертатися додому, а фатальна символіка кроку Варшави, яка не хоче йди тернистим шляхом до кінця, - читаємо у газеті ВЕЛЬТ.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко