1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Німеччина: чому навчить скандал з депутатами ХДС?

Однією з голових тем у німецьких газетах залишаються суперечка навколо висловлювань депутатів від партії Християнсько-демократичний союз Мартіна Гоманна і Генрі Нітцше. Перший заявив, що до євреїв не можна ставитися тільки як до жертв, згадавши їхню підтримку революції в Росії. Другий несхвально відгукнувся про німецьких мусульман. Газета КІЛЕР НАХРІХТЕН пише:

Учора - Гоманн, сьогодні - Нітцше, а хто завтра? Блоку ХДС/ ХСС доведеться знайти відповідь на закиди, що антисемітські й антиіммігрантські висловлювання з її лав - не поодинокі випадки. Партія має провесті чітку межу між нормальними консервативними поглядами і правоекстремістськими тенденціями, - вважає КІЛЕР НАХРІХТЕН.

Тему продовжує газета ГАМБУРҐЕР МОРҐЕНПОСТ:

Коричневі паростки дедалі нахабніше виглядають із щілин. У Мюнхені неонацисти хотіли вчинити теракт, у нових федеральних землях вони тероризують цілі райони міст. А в Гамбурзі вони готують досьє на відомих особистостей, членів профспілок і поліцейських. Тепер виходить, що ідеологічне підгрунтя для цієї банди постачають депутати бундестагу й генерали. Для тих, хто називає євреїв "народом злочинців" і скаржиться на те, що мусульмани отримують у Німеччині політичний притулок, не має місця на керівних посадах. Голова ХДС Анґела Меркель бачить це інакше, і це теж ганебно. Залишається тільки сподіватися, що в ХДС переможуть ті сили, які налаштовані більш рішуче. Якщо ж ні, тоді справді може статися те, про що скаржиться Генрі Нітцше: у наших турецьких співгромадян швидше рука відсохне, ніж вони поставлять хрестик навпроти ХДС! - попереджає ГАМБУРҐЕР МОРҐЕНПОСТ.

Дещо іншої думки дотримується газета ШТУТГАРТЕР НАХРІХТЕН:

У червні 1998 року Юрген Тріттін, тодішній речник "зелених", під час урочистої присяги солдатів бундесверу вигукнув: "Той, хто влаштовує урочисті присяги, не повинен дивуватися появі праворадикалів та неонацистів у армії та суспільстві". Тріттін порівняв бундесвер із вермахтом, солдати якого присягали Гітлеру. Навіть однопартійці тоді вимагали його відставки. Але невдовзі Тріттін став міністром з питань охорони довкілля, - нагадує ШТУТГАРТЕР НАХРІХТЕН.

У продовження теми - коментар видання ГЕССІШЕ/ НІДЕРЗЕКСІШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ з Касселя, що пише про єврейський центр у Мюнхені:

65 років тому в Німеччині палали синагоги. Невдовзі після того євреїв почали систематично переслідувати й вбивати. Коли 1945 року Голокосту настав кінець, було важко собі уявити, що єврейське життя в Німеччині колись знову розквітне. Тому закладення першого каменя нового єврейського центру в Мюнхені - це дуже важливий знак. Це сигнал того, що євреї знову знайшли своє місце в німецькому суспільстві. Але, на жаль... життя євреїв у Німеччині досі не позбавлено страху. І все, що можна було побачити й почути після промови Гоманна доводить, що антисемітизм аж ніяк не можна назвати небезпекою, що минула, - пише ГЕССІШЕ/ НІДЕРЗЕКСІШЕ АЛЬГЕМАЙНЕ.

До подій в Іраку повертається НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ, яка аналізує рішення Туреччини не надсилати солдатів до сусідньої країни:

Турків не буде. Для американських окупаційних сил в Іраку, які зараз опинилися в скрутному становищі, це тяжкий удар. Зі своїми десятьма тисячами вояків турецький контингент міг би бути другим за чисельністю в Іраку. І це були б добре підготовлені солдати, як засвідчив досвід у Афганістані, Боснії та Косові. Відмовившись від іракської місії, Туреччина позбулася й певних амбіцій. Крім того, тепер знову затьмарено відносини із США, яким турки в березні не дали відкрити другий фронт проти Саддама. З огляду на протести проти турецького війська впливових іракських політиків, за цим рішенням простежується певний розрахунок. Ба більше, ідеться про чітку концепцію регіональної політики... Проводячи агресивну економічну політику й водночас намагаючись не псувати відносини з Саддамом, турки показали, що вони знають свої межі. Регіональному впливу - "так", а конфронтації зі складними сусідами - "ні". Зважаючи на нинішню ситуацію на Близькому Сході та в Центральній Азії, така лінія має стабілізуючий вплив. Вона призводить до деескалації конфліктів та грає на противагу екстремістсько-фундаменталістським силам у регіоні. З таким передбачуваним курсом Туреччина, попри деяке розчарування США, залишається одним із найголовніших союзників Америки. ЄС і в першу чергу федеральний уряд Німеччини мали б дечому навчитися у турків, - закликає НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко.