1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Німецько-російський газовий покер

За кілька днів (8.09) Берлін відвідає російський президент Володимир Путін. Окрім передвиборних компліментів на адресу німецького канцлера Шредера, з яким у Путіна, за висловом німецького політика, „чоловіча дружба”, глави двох держав мають урочисто підписати документи щодо будівництва Північноєвропейського газопроводу - про це повідомляє німецька преса. І якщо німецька сторона розглядає розширення діл

Путін знову відвідає Шредера

Путін знову відвідає Шредера

ової співпраці з Росією в енергетичному секторі як великий політичний та економічний успіх, то Польща, Україна та Білорусь не на жарт стурбовані такими планами.

Ще навесні російський „Газпром” домовився з німцями про будівництво Північноєвропейського газопроводу, що має пролягти по дну Балтійського моря в обхід Польщі та України - напряму до Німеччини. Якщо все піде за планом обох урядів, то російське місто Виборг та німецьке Грайфсвальд до 2010 року мають сполучити підводним газопроводом довжиною майже 1200 кілометрів. Завдяки пропускній спроможності у 25 мільярдів кубічних метрів газу на рік цей газопровід міг би покрити третину нинішньої потреби Німеччині в газі.

Водночас, як зазначають оглядачі, попри низку переваг цей проект виглядає досить дивним. Зважаючи на витрати у майже два з половиною мільярди євро, будівництво трубопроводу по дну Балтійського моря коштуватиме вдвічі дорожче, аніж такий самий трубопровід по суші. З економічного погляду це звучить безглуздо ще й якщо врахувати, що з Росії до Німеччини вже прокладено два трубопроводи - „Полярне сяйво” та „Дружба”, котрі з набагато меншими затратами можна було б розширити. На думку керівника дослідницької групи Росія/СНД Фонду науки та політики в Берліні Роланда Гетца:

„Причиною прокладення трубопроводу під водою є бажання уникнути його проходження через треті країни. Тобто, щоб він не пролягав через Білорусь чи Польщу або через Україну та Словаччину. Таким чином існуватиме пряме з’єднання між виробником та споживачем, в даному випадку між Росією та Німеччиною, завдяки чому можна економити на розрахунках за транзит та уникнути теоретично можливого перекриття трубопроводу третіми країнами.”

Ще одним важливим фактором, за словами Гетца, є проблеми з імовірними крадіжками російського газу з боку України - такі звинувачення неодноразово лунали з Москви. І все ж, платити за розв’язання цих проблем додаткових понад мільярд євро виглядає більш ніж дивним, зауважує експерт. Що змушує німецькі фірми E.on Ruhrgas та BASF Wintershall разом з російським „Газпромом” обтяжувати себе додатковими витратами. Роланд Гетц:

„Очевидно, сторони отримають з цього ще якісь додаткові вигоди, котрі, однак, не лежать на поверхні. Можливо, йдеться про те, щоб почати спільний бізнес з „Газпромом”. Утім, на мою думку, головне бажання при цьому іде від „Газпрому”, який таким чином хоче отримати більше можливостей для тиску на такі країни, як Білорусь та Україна.”

І E.on Ruhrgas, і BASF Wintershall відмовилися дати роз’яснення з приводу цього проекту „Німецькій хвилі”. А розповісти їм є про що. Приміром, чому E.on Ruhrgas був присутній на першій зустрічі у Москві в липні 2004 року, на якій було оголошено про намір прокласти трубопровід, а коли на Ганноверському ярмарку в квітні цього року вдруге було заявлено про це, представників E.on Ruhrgas там не було. З огляду на те, що цей німецький концерн зі своїми понад 5 відсотками участі в „Газпромі” є його найбільшим закордонним акціонером, це виглядає щонайменше дивно, зауважує експерт. Натомість на другій зустрічі була присутня дочірня компанія німецького хімічного концерну BASF – Wintershall. E.on, звісно, мав бути не в захваті від такого розвитку подій, однак, судячи з повідомлень преси, має намір знову приєднатися до проекту.

Проект будівництва Північноєвропейського газопроводу вкрай негативно сприйняли в Польщі та Україні. Спершу альтернативну пропозицію прокласти новий газопровід по дну Балтійського моря в цих країнах розглядали як безперспективну. Тепер же обидві транзитні країни, через територію яких здійснюється поки що експорт російського газу, побоюються за свій статус та вплив. Утім, на думку Роланда Гетца, особливих підстав для занепокоєння у Польщі не має бути:

„Усе це, на мою думку, обумовлене радше занепокоєнням, ніж реальними підставами. Цей нафтопровід насправді не змінює енергетичні відносини між Німеччиною та Росією чи між Німеччиною та Європою. Потреба в газі як у Німеччині, так і в Європі дедалі зростатиме, тож цей газопровід рано чи пізно став би необхідністю. Його ініціатори просто пішли на випередження.”

На випередження пішов також російський президент Путін, який спершу планував відвідати Німеччину значно пізніше. Експерт берлінського Фонду науки та політики пояснює:

„Візит перенесено незадовго до дати виборів до Бундестагу. Очевидно, що президент Путін хоче засвідчити підтримку своєму старому другові Шредеру напередодні виборів. Утім, це негласна причина. Однак зрозуміло, що Путін останніми роками дуже близько зійшовся зі Шредером і хотів би побачити продовження його канцлерства.”

  • Дата 05.09.2005
  • Автор Йоганнес Бек, Христина Ніколайчук
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOEa
  • Дата 05.09.2005
  • Автор Йоганнес Бек, Христина Ніколайчук
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOEa