Німецький коментатор про Україну: «Було відчуття, ніби ти вдома» | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 03.07.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Німецький коментатор про Україну: «Було відчуття, ніби ти вдома»

Популярний німецький спортивний коментатор Бела Реті в інтерв'ю DW підбив свої підсумки чемпіонату Європи з футболу "Євро-2012" в Україні та Польщі.

DW:  «Євро-2012»  вперше приймали країни Східної Європи - Україна та Польща. Якщо порівнювати з попередніми чемпіонатами, що найбільше відрізнялося? Для вас були якісь сюрпризи чи розчарування?

Бела Реті: Я задоволений цим Чемпіонатом Європи. До його проведення вистачало скептиків, адже йшлося не про традиційні футбольні країни, але якщо оцінювати, як все було зроблено, то причин для нарікань немає.

«Євро-2012» було певним шансом для людей з усієї Європи, аби відкрити для себе ці дві держави, ближче познайомитися з ними. А от чи скористалися, на Вашу думку, цією нагодою господарі, зокрема українці?

Ці країни до цього не знали так добре. Для багатьох Україна була новою країною, яку, можливо, досі асоціювали з якимись соціалістичними речами. Тобто була радше якась непевність, упередження. Але все пройшло нормально, було відчуття, ніби ти вдома, і це було дуже добре.

Перед чемпіонатом у західних ЗМІ поширювалося чимало інформації щодо України в негативному контексті. Йшлося не лише про політичну ситуацію, а й про епідемію СНІДу, проблеми з бідністю, проституцію тощо. Як Ви гадаєте, чи  змогли українці після чемпіонату дещо поліпшити свій імідж, розвіяти негативні стереотипи, показати себе та країну з кращого боку? 

Ми як футбольні коментатори не бачили таких речей, які не лежать на поверхні. Ми бачили різнобічні стосунки. Люди в Україні були дуже зацікавленими, а також і люди з Заходу з цікавістю за всім спостерігали. Особливо це стосується молодих людей, для яких захоплюючим було встановлення контактів. Атмосфера була дуже відкрита.  

Якими, на Вашу думку, німецькі та інші європейські футбольні фанати побачили Україну та українців?

Я постійно перебував на робочому місці, а не у фанзоні. Але ті уболівальники, з якими  я зустрічався, наприклад, у Львові, були в захваті, у Донецьку - здивовані, бо було так розкішно. Київ – місто, яке було майже західним, там чудова місцевість, Дніпро, люди були дуже відкритими, у ресторанах, у кав'ярнях, всюди був розслаблений настрій. Це те, що було просто незнайомим. А тепер маєш відчуття країни, і це добре.

Перед грою України з Францією ви передбачали перемогу української збірної. Але українці програли. Як ви поясните свою помилку?

Це була не помилка, це було передбачення. Після першої гри зі шведами я думав, що українці є сильнішими. Проте потім команда більше не показувала такий результат. Гру через негоду  перервали. Можливо, після цього вони втратили свій ритм, тож, мій прогноз виявився помилковим.

Суперечливий гол у грі України проти Англії

Суперечливий гол у грі України проти Англії

Як би Ви прокоментували ситуацію з голом, забитим українцями у грі з Англією, який не зарахували?

Все відбулося блискавично швидко, навантаження на суддю було завеликим. Потрібне якесь технічне рішення. У 2012 році ми не можемо послуговуватися правилами з XIX століття.  Це може бути, наприклад, чип у м'ячі або якесь інше технічне рішення, адже суддя зробив це не навмисне. Він недодивився. Це була помилка. Шкода. У спорті трапляються помилки, якщо покладатися тільки на людське око.

Українська влада оцінює «Євро-2012» як великий успіх. Ви поділяєте цю думку? Україна змогла гідно підготуватися й провести чемпіонат?

Підготовка України була так само доброю, як і Польщі. Але якщо поглянути на політичну ситуацію в країні, то тут, на мою думку, європейська футбольна першість мало на що вплинула. Внутрішні політичні проблеми залишаються, ми всі тепер звідти поїхали, країна повертається до своєї буденності, життя нормально продовжується далі. Те, що стосується  організаційних можливостей, інфраструктури, стадіонів, дружелюбності тощо, це все є успіхом. Але чи матиме це якийсь вплив на буденне життя громадян, я не можу оцінити.

Згадуючи дискусію довкола бойкоту, як гадаєте, чи можуть спорт і політика - у випадку українських реалій - бути відокремленими одне від одного, як, наприклад, це бачить УЄФА? Адже складно ігнорувати переслідування опозиції в країні, що приймає футбольне свято. Як ви обходилися з політичними питаннями?

Було не так багато можливостей під час футболу говорити проо політику. Але не можна відділяти спорт від політики, цей чемпіонат був нагодою, можливо, щоб напередодні турніру за допомогою ЗМІ привернути увагу до проблем з дотриманням прав людини в Україні, інакше цього б просто не усвідомили. Тобто завдяки цій спортивній події політична ситуація в Україні стала відомою широкій громадськості. Спорт – це транспортер для багатьох інших тем. Я зовсім не поділяю думку Мішеля Платіні, що ці речі не пов'язані між собою. Це неправильно.