1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Німецька преса коментує дослідження Центру імені Карнегі стосовно політики Джорджа Буша

Газета ФЛЕНСБУРҐЕР ТАҐЕБЛАТТ коментує дослідження американського Центру імені Карнегі стосовно політики Джорджа Буша:

Дослідники з Центру Карнегі мають на своєму боці левову частку фактів. Безуспішний пошук зброї в Іраку, а також нічим досі не доведена версія американського уряду, що Саддам Хусейн співпрацює з "Аль-Каїдою", говорять самі за себе. Але в одному пункті критики Буша не влучили в ціль - Джордж Буш молодший завжди говорив лише про те, що Ірак може бути загрозою для США в довгостроковій перспективі, тому що ця країна працює над створенням атомної зброї. Але й ця маленька розбіжність не може відвернути увагу від того, що з історичної точки зору ця воєнна кампанія видається однією з найсумнівніших зовнішньополітичних маневрів американської історії, - зазначає газета ФЛЕНСБУРҐЕР ТАҐЕБЛАТТ.

Газета БРАУНШВЕЙҐЕР ЦАЙТУНГ дотримується протилежної думки:

Безсумнівно США шукали приводу, щоб усунути режим Саддама Хусейна. Але немає великого сенсу в тому, щоб постійно висувати уряду Буша обвинувачення морального плану. Саме в дискусіях щодо причин розв"язання війни вже давно продемонстровано, що в цій справі білих комірців немає ніде в світі. Адже, коли йдеться про жертви режиму Саддама Хусейна, критики американського воєнного нападу глибоко ховають голову в іракський пісок. Диктатор має на своїй совісті понад два мільйони жертв - але ця цифра довгий час була для ООН та її членів лише приводом для ухвалення резолюцій, - аргументує БРАУНШВЕЙҐЕР ЦАЙТУНГ.

Тему продовжує газета РЕЙН-ЦАЙТУНГ:

Майже безсумнівним є те, що війна проти Іраку велася з хибними аргументами. Зброя масового знищення Хусейна очевидно не існує взагалі. Безсумнівно також і те, що так звані країни-парії відкрито опікуються зараз тим, щоб не стати жертвами американської агресії. Рішуча позиція американського уряду, здається, не залишилася без наслідків. Водночас було б помилковим думати, що такі країни як Північна Корея чи Іран можна залякати лише воєнними загрозами. Уряди цих країн лише скоротять свої воєнні програми лише в тому випадку, коли вони зрозуміють, що вони краще можуть забезпечити свою владу за допомогою економічного добробуту, ніж дорогими програмами озброєння. Тому боротьба проти поширення зброї масового знищення може мати успіх лише в тому випадку, коли, окрім воєнного тиску буде також відкрито й політико-економічну перспективу, - розмірковує РЕЙН-ЦАЙТУНГ.

До іншої теми. Як повідомляється, президент США Джордж Буш виступає за створення на Місяці космічної станції. На думку газети ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ, тут ідеться передусім про передвиборний хід американського державного лідера:

Нова місія на Місяць, якщо вона взагалі колись відбудеться, стане не тільки символом особливого статусу єдиної в світі наддержави, але також засвідчить, що скривджена американська нація остаточно вилікувала рани, завдані їй під час терактів 11 вересня. Не помилиться й той, хто припусте, що Бушу йдеться не стільки про колективну терапію, скільки про власне переобрання під час наступних президентських виборів. Завдяки таким передвиборним хитрощам йому й без того вже гарантовано місце в підручниках історії, - переконана газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Газета МЮНХНЕР МЕРКУР пише:

Кошти нової місії на Місяць та підкорення Марсу американське космічне агентство НАСА свого часу оцінило в 400 мільярдів доларів. Це справжня астраномічна сума. З точки зору платників податків, такі інвестиції навряд чи колись окупляться. Але Буш, який зараз розгорнув боротьбу за своє переобрання, напевне матиме з цього зиск. Вже зараз, майже за рік до виборів, Буш може починати охолоджувати шампанське: після арешту Хусейна та падіння на коліна Гаддафі 60 відсотків американців вітають політику їхнього президента. Той факт, що в Іраку щодня гинуть американські солдати, відіграє лише другорядну роль, - коментує газета МЮНХНЕР МЕРКУР.

I на завершення - цитата з газети ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР. Видання коментує ситуацію в Білорусі:

Принаймні на географічній мапі в травні 2004-го року Білорусь наблизиться до Європейського союзу. В цей час до ЄС приєднаються її сусіди - Польща та Литва. Але про саму Білорусь в жодному випадку не можна говорити, як про державу західного типу. Починаючи від 1994-го року, в цій країні панує президентська диктатура на чолі з Александром Лукашенком. Свою посаду йому вдалося обійняти завдяки широкій підтримці серед сілького населення. Парламентські вибори 2000-го року, за оцінками представників ОБСЄ, не відповідали навіть мінімальним демократичним критеріям, - нагадує газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

Огляд німецької преси підготував Володимир Медяний