1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

"Нойес Дойчланд" про Україну: це більше, ніж конституційна суперечка

Теми сьогоднішнього огляду преси - внутрішньополітична ситуація в Україні та звернення до нації президента США Джорджа Буша. "Більше ніж конституційна суперечка" - під таким заголовком газета НОЙЕС ДОЙЧЛАНД опублікувала статтю, присвячену останнім політичним подіям в Україні. Автор матеріалу, науковий співробітник Берлінського інформаційного центру трансатлантичної безпеки Манферд Шюнеманн, зокрема, пише: Суперечка навколо змін до Конституції ще раз засвідчила існування внутрішньополітичної кризи, яка триває ще від часу парламентських виборів 2002-го року. Тут ідеться про майбутній розподіл влади та вплив важливих політичних груп в Україні. ... Не треба бути прихильником теорії змови, щоб не побачити зв"язок між кадровими політичними рішеннями та визначенням майбутнього внутрішньо- та зовнішньополітичного курсу. Через дванадцять років після розпаду СРСР всюди на терені колишнього Радянського Союзу назріла необхідність ухвалювати рішення про пошук наступників державних лідерів, погляди яких формувалися ще радянською системою. Прямий чи опосередкований вплив США та інших західних країн на кадрові рішення в Азербайджані та Грузії засвідчили, що розпочато новий раунд відстоювання внутрішньо- та зовнішньополітичних інтересів у пострадянському регіоні, - зауважує автор статті в газеті НОЙЕС ДОЙЧЛАНД та веде далі: Відомий своїми стратегічними міркуваннями американський політолог Збігнєв Бжезинський нещодавно наголосив, що після "варшавського та вільнюсського етапів розширення" на саміті НАТО в Стамбулі буде розпочато "київську фазу" просування альянсу на Схід. При цьому спочатку йтиметься про "інтеграцію України, а потім й інших колишніх радянських республік, включаючи Азербайджан та Грузію". Якщо президентом України стане Віктор Ющенко, то такі міркування можуть стати реальністю, і для України остаточно відкриється шлях до західних структур і передусім до НАТО. Таким чином суперечка навколо конституційної реформи в Україні має не тільки велике внутрішньополітичне значення, але й знову порушує головне питання про місце України в Європі, про її відносини з Росією та Заходом. Від того, чим закінчиться суперечка навколо конституційної реформи, та від того, хто восени обійме президентську посаду, залежатиме подальший розвиток на всьому пострадянському просторі та навіть у Європі, - вважає автор статті в газеті НОЙЕС ДОЙЧЛАНД Манферд Шюнеманн, який є науковим співробітником Берлінського інформаційного центру трансатлантичної безпеки. До іншої теми. Німецька преса коментує останнє звернення до нації президента США Джорджа Буша. Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ, зокрема, пише: Президент Джордж Буш порвав з традицією. Його промова щодо становища американської нації була чистої води передвиборним виступом, і якщо вона була початком політичної дискусії наступних місяців, то тоді слід очікувати такої передвиборної кампанії, під час якої використовуватимуться всі дозволені та недозволені засоби. Якби Буш захотів підшукати гасло до своєї промови, то він міг би знайти його у Едіт Піаф: "Ні, я не шкодую ні за чим". До американців звернувся президент, який переконаний у правильності всіх своїх дій та висновків, який не шкодує за жодним своїм рішенням, - коментує газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ. Газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ продовжує тему: Шлях США заводить далі в глухий кут, бо Буш без сумніву плутає керівництво боротьбою проти тероризму і проти розповсюдження зброї масового знищення з претензіями на всеохоплюючу владу. Це підриває авторитет ООН, послаблює НАТО і таким чином зменшує шанс на успіх в подоланні нових глобальних проблем. Успіхи в боротьбі проти тероризму досі були дуже обмеженими. Теракти у Ер-Ріяді, Касабланці, Джакарті та Стамбулі здійснені вже після початку війни в Іраку і не свідчать, що світ стає кращим. Не переконує аргумент Буша про те, що повалення Саддама Хусейна змусило замислитись інших можновладців. Лівія вела переговори з американцями та британцями ще задовго до інтервенції США в Ірак. Іран пішов на поступки лише тому, що США та ЄС вдалися до спільного політичного тиску. А Північна Корея й надалі робить ставку на ядерну карту, - підсумовує газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ. Ви слухали огляд німецької преси. Його підготували Маріанна Кавка та Володимир Медяний