1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Нові атомні реактори в Україні: іншої альтернативи немає?

Україна до 2030 року має намір побудувати 11 нових атомних реакторів. Дивно, що країна, яка ще досі величезні кошти витрачає на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, виношує такі плани, зауважують західні експерти. Іншої альтернативи, зважаючи на ситуацію з енергоносіями, в України немає, стверджують українські.

default

Реальної альтернативи атомній енергетиці в України немає. Так коментує наміри щодо будівництва нових атомних реакторів директор енергетичних програм Центру імені Разумкова Володимир Саприкін:

”Є, звичайно, можливість поступово заміщувати та підвищувати в енергетичному балансі частку відновлюваних джерел енергії – сонця, вітру тощо. Проте їхня частка не може стати суттєвою.”

Саприкін зауважує, що це було лише попереднє рішення, не затверджене поки що ані міністерством палива та енергетики, ані Кабінетом міністрів:

”Це був лише попередній розгляд стратегії. Я переконаний, що якогось стрімкого будівництва нових реакторів не буде.”

Насамперед тому, що втілення кожного такого проекту – задоволення не з дешевих. За приблизними підрахунками, розповідає Володимир Саприкін, один блок нової конструкції коштуватиме до мільярда доларів:

”Безумовно, Україна не може віднайти такі кошти. Необхідні якісь інвестиції.”

Те, що Захід, де поняття ”Україна” та ”ядерна енергетика” стійко асоціюються з чорнобильськими подіями, погодиться інвестувати в будівництво нових українських реакторів, поки що виглядає малоймовірно. Схему, за якої західні країни все ж могли б виділити кошти, Володимир Саприкін описує так:

”Нові країни-члени Євросоюзу зі Східної, Центральної Європи закривають частину своїх реакторів. Така ж доля реакторів у Німеччині та деяких інших країнах. Виникає питання: чим буде живитися Європейський союз, де він братиме електроенергію? Розвинуті країни виносять такі небезпечні виробництва за свої кордони, будують їх в інших країнах. Якщо, наприклад, умовно кажучи, Німеччина продасть свої ядерні технології, конструкцію свого реактора, то вона знатиме, що цей реактор з високим рівнем безпеки. І Німеччині буде краще, коли цей реактор працюватиме не на її території, а, скажімо, в Україні. З економічної точки зору це буде вигідно обом країнам.”

Щоправда, новину про намір України збудувати до 2030 року одинадцять нових атомних реакторів у Берліні зустріли переважно критикою та скепсисом. Міністерство з питань довкілля Німеччини назвало плани українського керівництва “нереалістичними”. Як сказала газеті “Financial Times Deutschland” речниця з питань енергетичної політики фракції Бундестагу “Союз 90/Зелені” Міхаеле Гуштедт, є сумніви, що Україні вистачить коштів на це масштабне будівництво: “Дивно, що країна, яка досі витрачає велику частку свого бюджету на ліквідацію наслідків Чорнобиля, тепер планує нові атомні реактори”. Піддав критиці такі наміри і німецький міністр з питань довкілля Юрґен Тріттін. ”Незрозуміло, як країна, яка досі не могла знайти кошти навіть на модернізацію реакторів, тепер збирається профінансувати будівництво нових енергоблоків”, - сказав міністр в інтерв”ю газеті ”Berliner Zeitung”.

Утім в експертних колах Німеччини до планів України ставляться подекуди з розумінням. Продовжить Наталія Фібріг:

”Віце-президент Технічного університету в Берліні і спеціаліст з питань технічної безпеки професор Йорґ Штейнбах визнає, що альтернатив новим атомним реакторам українське керівництво практично не має:

”Якщо все буде збудовано з повним усвідомленням відповідальності, то я не хотів би коментувати це негативно. Україна потребує нині швидкого економічного зростання, їй потрібно дедалі більше енергії. Галузь відновлюваної енергії залишається ще не достатьно вивченою, тому альтернатив в України небагато. Однак, з іншого боку, вона мусить робити висновки з власної історії.”

Нині в Німеччині точаться гострі дискусії про абсолютну відмову від атомної енергії. Професор Штейнбах також скептично оцінює видобування атомної енергії:

”Якщо розглядати технічну безпеку, то з дотриманням сучасних світових стандартів сьогодні можна будувати безпечні атомні електростанції. Однак я досі не можу однозначно відповісти на питання, наскільки це небезпечно для оточення. Ще одна важлива проблема – утилізація відходів діяльності атомних електростанцій. Це питання сьогодні підзабули навіть науковці. І якщо ми далі збираємося використовувати атомну енергію, то ці питання відкидати не можна.”

Попри ліберальну позицію до планів українського керівництва, професор Штейнбах наголошує, що будівництво атомного реактора за сучасними світовими стандартами коштує величезні гроші. А тому він сумнівається у тому, чи вистачить Україні коштів, щоб реалізувати її далекоглядні наміри”.