1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Новий Орлеан тепер немов Багдад

Вже тиждень минув від того дня, коли ураган „Катріна” пронісся південним сходом Сполучених Штатів, але ця тема й донині залишається провідною в європейській пресі. Видання дедалі частіше пишуть про політичні наслідки катастрофи для США.

Римська газета CORRIERE DELLA SERA проводить паралелі із ситуацією у повоєнному Іраку:

Новий Орлеан тепер немов Багдад. Банди, обстріли гелікоптерів, плюндрування, озброєна до зубів національна гвардія, трупи на вулицях, загроза епідемій, ризики для економіки, сотні тисяч біженців. Політичний аналіз наслідків урагану „Катріна” є однозначним: катастрофа для США, для уряду республіканців на чолі з Джорджем Бушем, для густонаселеного Нового Орлеану і для цілого регіону. Вороги Сполучених Штатів цинічно зловтішаються, - констатує CORRIERE DELLA SERA.

Паризьке видання LE MONDE розглядає актуальну політичну ситуацію у Вашингтоні:

У той час, коли президент Буш останніми тижнями б’є рекорди непопулярності на початку другого президентського терміну, в США розростається дискусія: чи доцільно викидати сотні мільйонів доларів на війну в Іраку, якщо Америка не в змозі захистити своїх громадян у себе вдома? Відповідь на це запитання визначатиме американську політику протягом наступних місяців. Ураган „Катріна” може стати переломним моментом в американській історії, який можна порівняти з одинадцятим вересня, - проводить паралелі LE MONDE.

Швейцарська NEUE ZÜRCHER ZEITUNG AM SONNTAG прогнозує деяке послаблення позицій Сполучених Штатів на міжнародній арені:

Картина безпомічності жертв „Катріни” разом із ситуацією в Іраку не може не позначитися на самоусвідомленні США і, можливо, нагадає про те, що горда і самовпевнена лінія у міжнародних відносинах не завжди призводить до успіху. Ця політична зміна клімату знаходить своє відображення у зниженні рейтингу президента. Як наслідок: цей фактор відчутно обмежить спроможність Буша досягати цілей у внутрішній і зовнішній політиці. Фаза однополярної політики у Вашингтоні залишилася в минулому. Плин часу нерідко змінює свій напрямок, і може статися так, що він принесе до Білого дому демократів, - припускає NEUE ZÜRCHER ZEITUNG AM SONNTAG.

До іншої теми. Німецькі газети підхоплюють політичну дискусію навколо членства Туреччини в Євросоюзі. Позицію Анкари коментує DIE WELT:

Уряд Туреччини загострює тон у дебатах з Європейським союзом настільки, що від цього може стати страшно навіть тим, хто підтримує Анкару в цьому питанні. Майже ультимативно прем’єр-міністр Реджеп Ердоґан вимагає повноправного членства в ЄС, попри те, що дедалі сильніше в Європі чути голоси тих політиків, які пропонують Туреччині „привілейоване партнерство”. Ердоґан погрожує вийти з переговорів про вступ до ЄС, якщо даних раніше обіцянок не буде виконано. У цей спосіб турки ризикують побити немало посуду, -

відзначає видання і веде далі:

В умовах, що склалися, турецькому керівництву варто було би поводитися обережно. Однак цього не відбувається. Прем’єр Ердоґан не лише ігнорує вимоги визнати Кіпр, але навіть не має наміру скасовувати заборону приймати кіпрські судна в портах Туреччини. Така обструкція має змусити протверезіти навіть таких доброзичливців Туреччини як німецького міністра закордонних справ Фішера і федерального канцлера Шредера. Їм слід було би порадити туркам облишити мову різких заяв і ультиматумів, - переконані оглядачі газети DIE WELT.

SÜDDEUTSCHE ZEITUNG звертає увагу на неоднозначне ставлення європейської громадськості до можливого входження Туреччини до спільноти:

На перший погляд, Туреччина могла би бути задоволеною результатами зустрічі голів зовнішньополітичних відомств країн ЄС – переговори про вступ почнуться вчасно. Проте турки і самі відчувають, що шанси на їхнє членство в Євросоюзі тануть. Скепсис європейців щодо безмежного розширення ЄС найбільш чітко засвідчили референдуми щодо європейської конституції. За таких умов політики мають представити громадянам переконливі аргументи на користь членства країни у Європейському союзі, а у випадку Туреччини зробити це дуже важко. Країна на берегах Босфору не є частиною Європи ні історично, ні географічно, ні культурно, -

вважає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG і далі з-поміж інших підкреслює такий аргумент:

З прийняттям Туреччини до ЄС ця країна стала би найбільшою у Європейському союзі, а це покінчило би з надіями на майбутнє ЄС як політично більш згуртованої спільноти. У такому величезному формуванні розбіжності були б настільки відчутними, що тісна інтеграція ніколи не стала б можливою. З огляду на такі небезпеки всі аргументи на користь членства Туреччини у ЄС розпиляються”, - підсумовує SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.